Енріке Ернесто Шоу народився 26 лютого 1921 року у Парижі, у родині аргентинців, що приїхали до Франції у пошуках кращого життя.
Його матір померла, коли хлопчикові було лише 4 роки. Перед смертю вона взяла з чоловіка обіцянку доручити релігійне виховання сина священникові з Конгрегації Найсвятішого Таїнства, і батько виконав її.
Енріке зарахували до коледжу Ла-Салле у Буенос-Айресі. Він виділявся з-поміж інших учнів не лише завдяки своїй старанності, а й завдяки надзвичайно глибокій релігійності. Він щодня відвідував Месу і приймав Святе Причастя.
Коли Енріке захотів вступити до військово-морської школи, батько був проти, однак хлопець наполягав, і у віці 14 років став курсантом. Його полігоном стало суворе море Південної Атлантики. Тут він навчався як морський офіцер, водночас займаючись апостольським служінням серед інших, постійно даючи їм потужні свідчення віри. Він увійшов до трійки найкращих учнів свого класу, і став наймолодшим випускником своєї школи.
Навернення
Енріке змалку був завзятим читачем. Але, «поглинаючи» книгу за книгою, він так і не знайшов теми, яка викликала б у нього найбільший інтерес. Він штудіював літературу про політику, філософію, історію та науку, але це не давало результатів. Зрештою 16-річному хлопцеві потрапила до рук книга з викладом соціальної доктрини Католицької Церкви, і Енріке зрозумів, що знайшов тему собі до душі. Згодом він назвав цю мить своїм «наверненням».
Енріке з друзями кілька разів їздили до Буенос-Айреса під час відпусток. Саме там він зустрів свою майбутню дружину — дівчину на ім’я Сара. Вони одружилися 23 жовтня 1943 року, і у їхньому шлюбі народилося дев’ятеро дітей, один із яких згодом став священником. Енріке змалку привчив їх молитися на вервиці і щотижня ходити до храму. Він подавав дітям прекрасний приклад батька-католика.
Наприкінці Другої світової війни Енріке розпочав свій власний бізнес. У 1952 році він створив Християнську асоціацію керівників підприємств. Допоміг йому у цьому бельгійський архієпископ Йозеф Кардійн, що згодом став кардиналом. Енріке також був плодовитим письменником, що видав багато книг, присвячених проблемам справедливості та чесного ставлення до працівників на робочих місцях. Він активно займався євангелізацією, спрямованою на бізнес-клас Латинської Америки. Його метою та покликанням було стати «Христом у світі бізнесу».
Бути начальником — це не привілей, а функція, міг би нагадати нам сьогодні Енріке. Як засновник Християнського сімейного руху в Аргентині та президент Аргентинської католицької організації, він створив пенсійний фонд, проект охорони здоров’я робітників та організував виплати фінансової допомоги на випадок вагітності, пологів або хвороби.
Улюбленець робітничого класу
У 1957 році в Енріке діагностували рак. Через хворобу його діяльність обмежилася виступами на конференціях і письменницькими працями. Робітники настільки любили його, що у 1962 році, коли його земне життя йшло до завершення, до лікарні прийшло 260 людей, готових стати для нього донорами крові. Енріке сказав, що був би щасливий, якби кров робітників текла по його жилах. Він відійшов до Бога 27 серпня 1962 року. На момент смерті йому був лише 41 рік.
24 квітня 2021 року Папа Франциск визнав героїчність чеснот Енріке Ернесто Шоу, надавши йому титул Високоповажного. Ще у якості архієпископа Буенос-Айреса він особисто контролював дієцезіяльний етап його беатифікації.
В інтерв’ю 2015 року Папа сказав про нього так: «Енріке Шоу був багатим, але святим. Людина може мати гроші. Бог дає їх їй для того, щоби вона добре ними керувала, і цей чоловік робив саме так».
Донька Енріке сказала: «З моменту його смерті я вважала його святим. Це не сюрприз. Але так прекрасно знати, що все його життя, все, що він робив, буде належати не лише нашій родині. Це велика радість».
Переклад CREDO за: Ларрі Петерсон, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
