Один із найцікавіших проміжків часу в Євангелії — це дні, які минули між воскресінням та вознесінням Ісуса. У цей час Господь не раз являвся багатьом і ходив зі своїми апостолами.
Святий Лев Великий пропонує глибокі роздуми щодо цього біблійного проміжку часу. Він особливо наголошує на різних духовних темах, які, можливо, хотів висвітлити сам Ісус.
Знищення страху смерті
«Улюблені! Ті дні, що минули між воскресінням Господа та Його вознесінням, не пройшли в пустому ледарстві; великі таємниці були утверджені в той час, і глибокі істини відкрилися. В ті дні страх смерті з усіма її жахіттями був знищений, і натомість установилося безсмертя не тільки душі, а й тіла. В ті дні Святий Дух вилився на апостолів через подих Господній, а блаженному апостолові Петру, поставленому над рештою, вручили ключі від Царства та довірили піклуватися про отару Господню».
Підтвердження воскресіння Ісуса
«Улюблені! Увесь цей час, між воскресінням і вознесінням Господа, Боже Провидіння дбало про те, щоби навчити люд Його і викарбувати у їхніх очах та серцях знання про те, що Господь Ісус Христос воскрес, воскрес так само істинно, як народився, як постраждав і помер. Завдяки цьому блаженні апостоли та всі учні, шоковані Його смертю на хресті, не готові повірити в Його Воскресіння, так сильно були підкріплені ясністю істини, що, коли Господь зійшов на висоти небесні, вони не просто не сумували, але були сповнені великої радості».
Обітниця надії та радості
«В той час Господь приєднався до двох апостолів як супутник на їхньому шляху і, щоб розвіяти хмари сумнівів, докоряв їм за повільність їхніх боязливих і тремтливих сердець. Просвітившись, їхні серця запалали полум’ям віри і, хоч були літеплі, зайнялися, коли Господь розгорнув Писання.
Воістину велична та невимовна була причина їхньої радості, коли перед очима святого зібрання природа людська вознеслася понад гідністю всіх створінь небесних, понад чинами ангелів та понад висотами архангелів; і вознесіння її не зупинялося на жодній із вершин, аж доки, возсівши біля Предвічного Отця, вона з’єдналась на престолі з Його славою, — славою Того, з чиєю Природою вона возз’єдналась у Сині».
Цей євангельський проміжок часу, хоч і дуже короткий, був, однак, аж ніяк не беззмістовним.
Переклад CREDO за: Філіп Кослоскі, Aleteia