Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 27 травня
Ви ніколи не замислювалися над тим, чому так буває: ходиш собі до церкви, ревно молишся, можливо, намагаєшся виконувати максимум з того, що заповів Господь, і… виявляється, зовсім не знаєш Бога? Навіть більше — не хочеш Його знати таким, яким Він є насправді. Постійно пристосовуєш Його до своїх потреб.
Приблизно так було і з євреями. Їхні духовні лідери були здебільшого справді набожні. Вони знали про Бога майже все. Але вони не знали Бога.
Ця розмова починається в єрусалимському храмі в останній день Свята Наметів, одного з найголовніших релігійних свят Ізраїля. У цей день храмове подвір’я потопає у світлі, згідно з традицією. І тут Ісус звертає увагу людей на те, що Він є справжнім світлом, яке треба засвітити сьогодні, що інше світло не здатне заповнити собою святиню. Це дуже серйозна заява, адже Він не каже, що має краще світло, аби освітити подвір’я, або що тримає це світло в собі. Ні, справжнє світло — це Він.
Христос є не тільки тим, чим треба заповнити свої релігійні практики кожного дня. Він не є додатком до нашої набожності. Він є її адресатом, суттю, серцем. На менше Він не згоден.
Як часто ми у своїх молитвах та релігійних практиках надаємо Богові лише функцію наповнювача, плацебо. А що ж становить тоді вісь нашого молитовного, внутрішнього життя? — Форма. Чому молимось? — А як же ж без молитви! А до кого ми молимось? — Та яка різниця! Ось гарна молитва, і тут, і там, а ще треба помолитись до Юди Тадея та дев’ятницю до мого улюбленого святого. Чи ми часом не склали собі розклад з улюблених молитов, які практикуємо навіть без тіні думки про їх адресата?
Колись одна жінка страшенно бідкалася, що священик дав їй за покуту на сповіді помолитись на вервиці, адже вона вже так досконало розписала план щоденних молитов, яких було безліч, що нічого довшого за додатковий Отче наш там просто не могло поміститись!
Єрусалимський храм був осередком духовного життя євреїв. Він був скинією: там зберігався ковчег завіту із таблицями заповідей, над яким спочивала Слава Господня, особливий знак присутності Бога. Та з плином часу для Ізраїля самі стіни святині стали значно важливішими за те, що мало б у них міститись. А як виглядають стіни святині твого серця, твоєї скинії? Чи вона відкрита для Світла світу?
Невипадково Іван зазначає, що розмова відбулась біля скарбниці. Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше! (Лк 12, 34). Вибери сьогодні, що для тебе є справжнім скарбом: форма, стіни храму чи Світло світу, яке має його наповнити собою.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪️Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪️Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
