Хто шукає життя, той має скеровувати свій погляд на Ісуса. Заповіді ж — це «педагоги», які спрямовують дорогою до Нього. Цій темі була присвячена чергова середова зустріч Папи з паломниками, зосереджена на Посланні святого Павла до галатів.
«Навіщо тоді закон?» — таким запитанням, йдучи за святим Павлом, який роздумує над цим у Посланні до галатів, Папа Франциск розпочав свою катехизу під час загальної аудієнції в середу, 11 серпня 2021 року, далі ділячись з прочанами роздумами про цю новозавітну книгу, присвятивши зустріч розпізнаванню «новизни християнського життя, натхненого Святим Духом» — пише Vatican News.
Апостол писав галатам: «А коли Дух вас водить, то ви не під законом». Однак, Павлові супротивники переконували їх у тому, що вони повинні дотримуватися Закону, щоб бути спасенними. Але Павло не погоджувався з цим, пам’ятаючи слова святого Петра під час Єрусалимського собору: «Чого ж ото тепер спокушаєте Бога, бажаючи накинути учням на шию ярмо, якого ні батьки наші, ані ми не здоліли нести?».
Союз і Закон
Святіший Отець насамперед пояснив, що коли святий Павло говорить про Закон, то посилається, зазвичай, на Мойсеїв закон, який був пов’язаний із Союзом, що його Бог установив зі своїм народом. Згідно з різними текстами Старого Завіту, йдеться про збір усіх текстів і правил, які ізраїльтяни повинні зберігати з огляду на союз із Богом.
«Дотримання Закону гарантувало народові блага, які випливали із Завіту, та гарантувало особливі стосунки з Богом. Цей народ, ці люди, ця людина пов’язані з Богом і виявляють єдність із Богом через дотримання закону. — зазначив Папа. — Укладаючи Союз із Ізраїлем, Бог подарував йому Тору, закон, щоби він міг зрозуміти Його волю та жити в справедливості. У той час була потреба в такому законі, це був великий дар, який Бог зробив своєму народові. Чому? Бо в ці часи повсюди було язичництво, ідолопоклонство, поведінка людей, яка випливала з поганства, а тому великим Божим даром для Свого народу був закон, щоби прямувати далі. Не раз, насамперед, у пророчих книгах, нагадувалося, що недотримання приписів Закону становить справжню зраду Союзу, викликаючи гнівливу реакцію Бога. Зв’язок між Союзом та Законом настільки тісний, що дві ці реалії були нероздільними. Закон — це вираження того, що людина, народ, перебуває в союзі з Богом».
Другорядність закону після Союзу
З огляду на це, за словами Святішого Отця, ми можемо з легкістю зрозуміти, чому згадані місіонери, які проникли до галатів, мали успіх, навчаючи про те, що прийняття Союзу включає дотримання Мойсеєвого закону. Але саме тут можемо відкрити «духовний інтелект святого Павла», який пояснює галатам, що Союз і Закон не є нерозривно пов’язаними. Він спирається на те, що «Союз, установлений Богом з Авраамом ґрунтувався на вірі в сповнення обітниці, а не на дотриманні Закону, якого ще не існувало».
«Кажу бо це: завіту, уже затвердженого Богом, Закон, що надійшов по чотириста тридцятьох роках, не може скасувати й таким чином зробити недіючою обітницю. Бо коли б спадщина була від Закону, вона б не була вже від обітниці; Авраамові ж Бог дарував свою благодать через обітницю», — пише апостол, чим спростовує ствердження про те, що Закон лежить в основі Союзу, бо він «прийшов пізніше». Він потрібен, але спершу була обітниця.
Сповнення обітниці
Такі аргументи, як підкреслив Папа, «вибивають з гри» тих, які навчають, що Мойсеїв закон — це складова частина Союзу, адже Тора не включена в обітницю, дану Авраамові. Але це не має спонукати думати, що «святий Павло виступав проти Мойсеєвого закону». Навпаки, він дотримувався його. «Не раз у своїх листах він захищає його божественне походження та підтримує думку, що воно відіграє дуже конкретну роль в історії спасіння. Закон, однак, не дає життя, не призводить до сповнення обітниці, бо не має передумов, щоб її здійснити. Закон — це шлях, це щось, що веде тебе до зустрічі», — наголосив Святіший Отець, зауважуючи: Павло навчає, що закон — це «педагог на шляху віри в Христа», бо «хто шукає життя, той має скерувати погляд на обітницю та на її сповнення в Христі».
Прямуючи до зустрічі з Ісусом
Підсумовуючи, Папа зазначив, що цей перший аргумент апостола представляє «радикальну новизну християнського життя», яка полягає в тому, що «всі ті, які вірують в Ісуса Христа, покликані жити в Святому Дусі, який звільняє від Закону, й, водночас, веде до його сповнення згідно із заповіддю любові». Це не означає, що той, хто проказує молитву «Вірую», не мусить зберігати заповіді. Заповіді мають свою актуальність як «педагоги», що ведуть до зустрічі з Ісусом. Проблема виникає тоді, коли відсуваєш набік зустріч з Ісусом, надаючи більшої ваги заповідям.
«Нехай же Господь допоможе нам прямувати дорогою заповідей, але орієнтуючись на любов Христа, прямуючи до зустрічі з Христом, знаючи, що зустріч з Ісусом важливіша від усіх заповідей», — сказав Святіший Отець.