Що робить Церква для миру на Корейському півострові?

Державний секретар Святого Престолу виступив під час «Корейського глобального форуму миру», що відбувається в онлайн-режимі. Він виголосив доповідь про роль Церкви у сприянні миру на Корейському півострові.

Справедливість вимагає, щоб ми не порушували права інших і віддавали їм належне, а милосердя спонукає нас піклуватися про інших. Це сприяє плідній співпраці та дружбі. Отже, справжній мир може бути встановлений у світі тоді, коли справедливість знаходить своє повне звершення у милосердній любові.

На цьому наголосив Державний секретар Святого Престолу кардинал П’єтро Паролін у своїй промові під час «Корейського глобального форуму миру» (Korea Global Forum for Peace, KGFP). Цей щорічний захід проводить південнокорейське Міністерство возз’єднання, у ньому беруть участь експерти, дослідники та представники урядів різних країн. Тема цьогорічного форму, що відбувається в онлайн-форматі від 31 серпня по 2 вересня, — «Нове бачення міжкорейських стосунків та спільноти: за мир, економіку і життя», повідомляє Vatican News.

У доповіді на тему «Роль Церков у встановленні миру на Корейському півострові» кардинал Паролін окреслив принципи, цінності та ідеали, запропоновані церковною традицією і Євангелієм, які можуть допомогти принести мир та примирення на півострові.

Приймати, супроводжувати, слухати

Державний секретар процитував енцикліку папи Павла VI Populorum Progressio, в якій зазначається, що окремі люди й народи повинні ставитися одні до одних «як брати і сестри, як Божі діти. І в межах цього порозуміння й дружби, у цьому священному єднанні ми також повинні почати спільно трудитися над побудовою спільного майбутнього людського роду» (43). Цей процес, як підкреслив доповідач, передбачає здатність приймати, супроводжувати та слухати.

В Апостольському напоумленні Evangelii gaudium, де Папа Франциск представив програму свого понтифікату, прийняття інших описане як близькість, відкритість на діалог, терпеливість і приязнь, яка не засуджує. Кардинал Паролін пояснив, що це означає «створити місце для інших у нашому житті, бажати ділитися своїми радощами й печалями та будувати справжні стосунки».

А супровід, за його словами, є передумовою гармонійного розвитку суспільства та вимагає втілення спільних стратегій у конкретних ситуаціях, які спрямовані на пошану до людського життя та гідності кожного.

Слухання і діалог

Для того, щоби слухати і вести діалог, потрібно присвятити комусь свій дорогоцінний час та увагу, щоби сприйняти всю ту інформацію, яка до нас надходить від співрозмовника. Слухання, як підкреслив ієрарх, сприяє вирішенню конфліктів, культурному посередництву та встановленню миру в громадах та групах. Доповідач ще раз процитував слова з Evangelii gaudium, де Папа Франциск зазначає, що «діалог допомагає нам зрозуміти та оцінити потреби інших» та є виявом великої пошани, бо спонукає нас сприймати точку зору співрозмовника. «Діалог є виявом милосердя, — читаємо в цьому документі, — бо, не ігноруючи відмінностей, він може допомогти нам шукати спільне добро та ділитися ним».

Серед принципів, які, на думку Державного секретаря Святого Престолу, «можуть допомогти визначити нове бачення стосунків на Корейському півострові», він виділив переконання папи Йоана XXIII про важливість загальнолюдських цінностей, які об’єднують людей.

«З ранніх років Анджело Ронкаллі, — підкреслив кардинал, — чітко бачив доброту, присутню в кожній людині та суспільстві; він був здатний долати вузькі способи мислення, що наголошують на розбіжностях, і започаткував діалог, заснований на взаємній пошані та визнанні».

Ця віра, як пояснив кардинал Паролін, спонукала папу Йоана XXIII шукати передусім те, що об’єднує, а не те, що розділяє; і саме це дозволило йому сприяти мирному вирішенню кубинської кризи.

Мир, справедливість, милосердя

Посилаючись на душпастирську конституцію Другого Ватиканського Собору Gaudium et spes, кардинал Паролін пояснив, що «мир — це щось більше, ніж відсутність війни», і його не можна звести до утримання рівноваги між протиборчими силами. «Не може бути миру, — читаємо в цьому документі, — якщо не буде забезпечено добробут людей і люди вільно, в дусі взаємної довіри, не ділитимуться одні з одними багатством свого розуму та своїх талантів». Отже, як підсумував доповідач, мир є не тільки плодом справедливості, але й плодом милосердя, любові.

Кардинал Паролін додав, що мир — це також дружба і доброзичливість. Він зазначив, що, згідно з визначенням давньокитайського філософа Конфуція, доброзичливість полягає в тому, щоб не чинити іншим того, чого ми собі не бажаємо. Цей принцип близький до християнського заповіту: «Люби свого ближнього, як самого себе» (Мт 22,39).

Дружба

Державний секретар Святого Престолу наголосив, що, згідно з Папою Франциском, дружба має соціальний вимір, заснований на солідарності та взаємності. Саме це він мав на увазі, коли 27 березня 2020 року звернувся до світу з безлюдної площі св. Петра: Папа зазначив, що всі ми перебуваємо в одному човні, слабкі та розгублені, але ми потребуємо один одного, оскільки ніхто не врятується наодинці.

Кардинал Паролін згадав також енцикліку Fratelli tutti про братерство та суспільну дружбу, в якій Папа Франциск пише про діалог як про наближення, розмову, слухання, пізнання, розуміння один одного та шукання спільної мови. На діалозі багатьох великодушних людей, як зазначає Папа, тримаються сім’ї та громади.

На завершення свого виступу під час «Корейського глобального форуму миру» кардинал П’єтро Паролін сказав: для справжнього миру у світі справедливість має знаходити сповнення у милосерді, а люди мають шукати те, що їх об’єднує, а не те, що розділяє. Він процитував слова з Різдвяного радіопослання папи Павла VI від 1964 року, де пролунав такий заклик:

«Замість того, щоб бачити в інших чужинців, суперників, привід для роздратування, супротивників чи ворогів, нам потрібно навчитися сприймати їх як людей, тобто як чоловіків і жінок, подібних до нас, гідних пошани, поваги, допомоги і любові».