Найбільші відкриття людини

Роздуми над Божим Словом на XXIII Звичайну неділю, рік Б

Розповідь про зцілення глухонімого чоловіка є тільки в Євангелії від Марка. Марко пише своє Євангеліє до християн, які походили з язичництва, тому в своїй розповіді особливо наголошує на діяльності Ісуса на язичницьких територіях Тира й Сидона та в околицях Десятимістя.

І привели до Нього глухого й німого, і просили Його, щоби поклав на нього руку. Не знаємо, хто були ті люди, і не подано ім’я глухонімого, тому ця подія має виразний алегоричний зміст. Глухонімий чоловік символізує тих, хто не чує проповіді Божого Слова та не звертається до Господа у молитві. Це духовна глухота і німота.

Та була ще й третя недуга. Вона не зовсім очевидна. Той чоловік мав здоровий зір, проте його приводять до Ісуса, начебто він був незрячим. Якщо хтось не чує Божого слова та не молиться —  той також не бачить дороги до Господа.

Що робити в такій ситуації? Важко глухому духовно розповідати про Бога. Необхідно запросити його до храму, щоби привести його безпосередньо до Ісуса. Мовив до нього Филип: «Прийди та подивися» (Йн 1,46). Духовно німий не спроможний також до особистої молитви. Така людина потребує передусім заступницької молитви інших: і просили [Ісуса], щоби поклав на нього руку.

Перше, що робить Ісус для зцілення, це віддалення від натовпу: Відвівши його вбік від натовпу, Він вложив свої пальці в його вуха. Потрібно віддалитися від грішного світу та затулити вуха, щоб не чути його галасу, який нас оглушає. Необхідна дистанція від гріха — і тиша наодинці з Господом. Зауважмо, яким близьким тоді стає Ісус! Це Він сам відводить нас убік; Він вкладає свої пальці нам у вуха; Його слина торкається нашої духовної німоти. Це незамінний духовний досвід близької зустрічі.

Далі Ісус звернув свій погляд до неба, закликаючи й нас споглядати Небесного Отця та очікувати всього від Нього: Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла (Як 1,17). Потім ми відчуваємо зітхання Божого Сина — подув Його Духа, який нас оживляє: маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла (Рим 8,23).

Той, хто не чув Божого слова, отримав усе необхідне: супровід своїх друзів та їхню молитву, перебування з Господом, Його дотик, керівництво, відмежування від світу, погляд Ісуса і Його подих. Тоді каже йому: «Еффата!», тобто: «Відкрийся!»

Ми відкриті на все, що є в світі, — тільки не на Господа. Це почалося ще від гріхопадіння Адама та Єви в Едемському саду. І сказав змій: «Коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло. Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі (Бут 3, 5.7). Так приходить сліпота, глухота й німота на все, що Боже. Диявол не відкриває. Він замикає та поневолює.

Насправді нас може відкрити тільки Ісус. І враз відкрилися його вуха, і розв’язалися пута його язика, і він заговорив виразно. Спочатку Господь відкриває вуха, потім розв’язує язик. Спочатку ми чуємо Боже слово і стаємо спроможні до молитви. Лише тоді можемо виразно бачити і розрізняти добро та зло.

Немає більшого відкриття, ніж те, яке дає Господь Ісус. Тоді відкрилися в них очі, і вони Його пізнали. І казали вони один до одного: «Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли Він промовляв до нас у дорозі та відкривав нам Писання?» Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання (Лк 24, 31-32. 45). Господь відкриває все, що зв’язав та поневолив диявол: наші вуха, уста, серце та розум.