Твоє тіло — не «оболонка» для душі

Є поширена помилка, ніби тіло — це просто «оболонка», і тільки душа житиме вічно.

У зв’язку з цим може виникнути спокуса ставитися до свого тіла як до «транспортного засобу» душі, тобто до своєрідного «неминучого зла». Це хибне переконання зустрічалося протягом усієї історії віри й поширене навіть сьогодні.

На жаль, воно може мати негативний вплив на спосіб нашого життя, бо така філософія прямо суперечить вченню Католицької Церкви. Катехизм чітко стверджує, що і тіло, і душа мають гідність, а їхнє призначення — у єдності.

«Тіло людини бере участь у гідності «образу Божого»: тому воно і є людським тілом, бо його оживляє духовна душа, і ціла людська особа призначена стати, у Тілі Христовім, храмом Святого Духа: «Єдина тілом і душею, людина у своєму тілесному стані ввібрала в себе елементи матеріального світу, які знаходять у ній вершину і можуть вільно прославляти свого Творця. Отже, людині заборонено погорджувати тілесним життям. Навпаки, вона повинна цінувати і шанувати своє тіло, яке створене Богом і яке повинно воскреснути останнього дня» (ККЦ, 364).

Воскресіння плоті

Важливо підкреслити, що католики вірять у воскресіння тіла. Це означає, що після смерті ми возз’єднаємося зі своїм тілом на віки вічні.

«Що означає «воскреснути»? У смерті, що є відділенням душі від тіла, людське тіло підлягає зіпсуттю, тимчасом як душа йде на зустріч із Богом, очікуючи з’єднання зі своїм прославленим тілом. Бог Своєю всемогутністю остаточно поверне нетлінне життя нашим тілам, з’єднавши їх з нашими душами силою Воскресіння Ісуса» (ККЦ, 997).

Смерть — це неприродна річ, оскільки вона роз’єднує те, що має бути об’єднаним. Це одна з причин, через які воскресіння Ісуса назвали «доброю новиною». Це означає, що наші душі більше не будуть ізольованими від своїх тіл, і що наприкінці часів вони поєднаються з ними навічно.

Як ця віра впливає на наше повсякденне життя?

Якщо ми думаємо, що наше тіло — це просто оболонка, це означає, що ми можемо робити з ним усе, що заманеться. Наше здоров’я не має значення, і не так важливо, чи ми скоюємо тілесні гріхи.

Але Католицька Церква навчає, що тіло має велику гідність, а отже, те, що ми з ним робимо, впливає також і на нашу душу. 

Ми — не тварини, не зв’язані жодними моральними законами. Ми діти Божі, покликані до вічного блаженства разом із нашим Небесним Отцем.

Тож давайте жити як діти люблячого Батька, дбайливо ставлячись до свого тіла, знаючи, що воно буде з нами протягом цілої вічності.

Переклад CREDO за: Філіп Кослоскі, Aleteia