«Бачивши Ісус те, виявив незадоволення і сказав їм: пустіть дітей приходити до Мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже. Істинно кажу вам: хто Царства Божого не прийме, як дитина, — не ввійде до нього» (Мк 10, 14-15).
Ми постійно дражнили нашого улюбленого професора-домініканця, що викладав філософію у семінарії. Ми штурхали його на сходах або давали дотепні відповіді на його слова під час занять; але ми його любили. А він любив нас. Із блиском у очах міг дорікнути нам: «Євангеліє каже, щоб ми були як діти, а не інфантильними».
Таємниця
Є велика відмінність між інфантильністю й тим, щоб бути подібними до дітей. Багато інтерпретаторів намагалися висвітлити зміст заклику нашого Господа бути «як діти». Як приклад можна навести легенду про зустріч святого Августина з дитиною на березі моря. Дитина сказала йому, що легше буде вичерпати море мушлею, ніж осягнути таємницю Трійці.
Діти цінують таємничість. Незважаючи на їхній допитливий характер (згадаємо нескінченні дитячі «чому?»), дітям легше відчувати таємниці. Дитина може визнати, що бувають питання, на які немає відповідей. Подумайте про те, як діти полюбляють чари і казки. Це не тому, що вони намагаються втекти від реальності: просто дітям легше вийти за межі цього світу.
Комфорт, який вони відчувають віч-на-віч із таємницею, — це насолода трансцендентним. Вони хочуть піднятися, тягнутися, летіти… вони хочуть бути вище, щоб не загрузнути у багні й не потрапити у пастку. Ми, дорослі, часто застрягаємо на своїх прокладених коліях, у своїх світоглядних моделях, дивлячись на речі з нижчої перспективи. Святі є святими, бо в них є дух дітей, які насолоджуються таємницею та невпинно йдуть за трансцендентним.
Ясність
Діти також чітко бачать речі. У казках персонажі часто бувають «хорошими» або «поганими». Діти часто або люблять щось, або не люблять, а їхній досвід або «чудовий», або «жахливий».
Порівняйте цей чорно-білий світогляд із дорослим. Дорослі мають велику спокусу створювати у своєму моральному житті «сірі зони» — місця, де ми можемо спокійно співіснувати з собою і своїм способом життя. Ми дуже вправні у плетінні складних мережив самовиправдання, хоча для нас було би краще прийняти на довгострокову перспективу, що певні справи — хороші, а інші — погані.
Немає такої ситуації у моральному житті, в яку не могла би ввійти Божа благодать і докорінно його змінити. Коли ми стикаємося зі складними етичними ситуаціями, чи то в сім’ї, чи то на роботі, ми повинні бути впевнені у тому, що Бог діє в нашому житті. Він завжди пропонує нам шлях до святості. Господь завжди закликає нас до навернення. Сучасний світ дає нам безліч шансів стати жертвами релятивізму чи скептицизму. Але великі святі знову і знову демонструють нам, що можна чітко відділяти добро від зла і жити цим.
Нові речі
Попри те, що часом вони виявляють обережність, діти загалом насолоджуються новими враженнями, пригодами, смаками і досвідом. Я часто згадую цей уривок із «Маленького принца» Антуана де Сент-Екзюпері: «Дорослі дуже люблять цифри. Коли розповідаєш їм, що в тебе з’явився новий друг, вони ніколи не запитають про головне. Вони ніколи не скажуть: “А який у нього голос? В які ігри він любить бавитись? Він ловить метеликів?” Вони запитують: “Скільки йому років? Скільки в нього братів? Скільки він важить? Скільки заробляє його батько?” І після цього вони думають, що дізнались про людину все».
Ми, дорослі, маємо свої встановлені методи оцінювання. Ми вимірюємо речі у зручних категоріях, які часто підлягають кількісній оцінці. Але учнівство не піддається такому способу життя. Щоб наслідувати Христа, ми повинні завжди бути готовими залишити позаду той звичний спосіб, у який ми дивимося на світ, і прийняти Христові життєві категорії.
Будьте як діти
Папа Бенедикт ХVI казав: «Якщо ви виконуєте Божу волю, ви знаєте, що попри всі жахливі речі, які з вами трапляються, ви ніколи не втратите остаточного притулку. Ви знаєте, що основа світу — любов, а тому навіть тоді, коли жодна людина не може або не хоче вам допомогти, ви можете рухатися далі, довіряючи Тому, хто вас любить». Мабуть, це найбільша чеснота дитини — довіра.
Отже, щоби стати подібними до дітей, нам не потрібно шукати ризикованих пригод на свою голову або наслідувати хаотичну поведінку малюків. Натомість нам варто серйозно поміркувати про ці великі чесноти дітей: їхню любов до таємниць, ясність погляду і цікавість до нового.
Переклад CREDO за: о. Патрік Бріско ОР, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
