Пророки Старого Завіту могли би багато чого сказати нам сьогодні. Свого часу вони доносили слова Господа до заблукалих людей, які намагалися відшукати свій шлях.
Бог урятував їх від єгипетського рабства і привів до Обіцяної землі. Ізраїльський народ знову і знову відходив від Господа, але Він залишався вірним йому і любив його вічною любов’ю.
Однією з проблем, з якими послідовно боролися пророки, було ідолопоклонство. Воно і сьогодні залишається проблемою для Церкви, а тому послання пророків і зараз залишаються такими ж актуальними, як і тоді. Давайте розглянемо три речі: приклади ідолопоклонства у пророчих книгах Святого Письма, передумови, що стосуються цих питань, і яким чином їхні послання залишаються актуальними для сучасної Церкви.
Єремія проти невірності Ізраїлю
Один із пророків, який одразу спадає на думку при згадці про ідолопоклонство — це Єремія. Розділ 2 його книги — хороший приклад цього. Єремія використовує подружню лексику на означення вчиненого людьми ідолопоклонства. Перші дев’ятнадцять віршів цього розділу нагадують про чистоту, яку Ізраїль як наречена мав зі своїм судженим Ягве. Мова, яку він використовує, подекуди шокує.
Наприклад, він порівнює свій народ із повією, яка «розлігшись, блудувала на кожному узвишші ще й під кожним деревом ряснолистим» (Єр 2,20). Він називає Ізраїль ослицею «в гарячому бажанні», яка «вподобала чужинців» (Єр 2,24-25), маючи на увазі спосіб життя і богів чужоземців.
Образ ряснолистого дерева має велике значення для критики Єремією ідолопоклонства. Зелені дерева були символами поганських богинь у регіоні Юдеї та її околицях. Існують також докази того, що образи зелених дерев свідчили про поклоніння поганським божествам Ашуру та Іштар. Люди гналися за обіцянками фальшивих богів замість того, щоб шанувати Бога, який їх порятував.
Міхей проти духовних лідерів
Єремія описує багато інших прикладів ідолопоклонства, однак звернімося до іншого хорошого прикладу, який знаходимо у пророка Міхея. Це критика, з якою багато хто може ототожнювати себе сьогодні.
У третьому розділі своєї книги Міхей описує страшний гріх священників Ізраїлю, що заробляють на своєму вченні, і пророків, що займаються ворожінням задля отримання прибутку: «Проводирі його судять за гостинці, його священики вчать за плату, пророки його вгадують за гроші, та ще й на Господа здаються, кажучи: “Хіба Господь посеред нас не пробуває? На нас біда не прийде!”» (Міх 3,11). Міхей виносить обвинувальний акт священникам і пророкам за те, що вони перекрутили слова Бога і спотворили їх із метою економічної вигоди.
У стародавньому юдаїзмі священники і пророки займали важливу роль посередників між Богом і людьми. Священники виконували важливі ритуальні функції, а пророки отримували послання безпосередньо від Ягве. За часів Міхея зловживання їхнім священним станом та економічне ідолопоклонство, до якого воно призводило, було святотатством. Гроші стали їхнім богом замість Того, кому вони були покликані служити.
Актуальність сьогодні
У наші дні ідолопоклонство залишається такою ж серйозною проблемою, як і у старозавітні часи. Катехизм визначає ідолопоклонство як «обожнення того, що не є Богом» (ККЦ, 2113). Ми покликані ставити Бога понад усе, але все, за що ми чіпляємось і у чому шукаємо захисту, ставить на місце Бога щось інше, а отже призводить до ідолопоклонства.
Мова, яку вживає Єремія у наведеному вище уривку, може здатися важкою для застосування у сучасному контексті, але нам необхідна глибока самоперевірка щоб зрозуміти, чи є ми жертвами цих тенденцій, чи ні. У той час як давні юдеї гналися за хибними обіцянками богинь родючості, багато хто з наших лав має оманливе переконання у тому, що аморальний секс сприяє його прийняттю оточуючими. Перелюб, блуд і нерозбірливі статеві зв’язки — це такі ж акти ідолопоклонства, як і поклоніння Іштар, якщо вони займають місце Бога у нашому житті.
Хтось може сказати, що згадані гріхи йому не властиві, але у сатани є ще багато ідолів, якими він може махати перед нами. Це може бути постійна потреба бути зайнятим, кар’єризм або одержимість соціальними мережами.
Уривок із книги Міхея підкреслює ідолопоклонство стосовно грошей. Гроші потрібні нам усім, щоб оплачувати рахунки, годувати сім’ї і навіть фінансувати служіння. Але апостол Павло говорить, що «корінь усього лиха — грошолюбство» (1Тим 6,10), і він має на це причину.
Іноді ми потрапляємо у пастку, думаючи, що гроші — це все, чого ми потребуємо, щоб стати щасливими. Справа у тому, що справжнє щастя можна знайти лише у Богові, а поклоніння грошам залишає людину нещасною не залежно від того, скільки вона їх отримує. Священників, яких описує Міхей, можна було підкупити, а пророки брали гроші за те, що повідомляли людям добрі, але брехливі пророцтва.
Ідолопоклонство і Церква
Гріх економічного ідолопоклонства може легко проникнути у Церкву та церковне керівництво. Деякі популярні проповідники також піддаються йому. Вони говорять людям те, що вони хочуть почути, викривлюючи істинну проповідь Святого Письма та Євангелія. Через це служителі Церкви, які проповідують істину, мають набагато більше працювати, виправляючи помилки інших. Але якщо церковні керівники теж стають жертвами ідолопоклонства і поширюють фальшиві послання серед своєї пастви, гріх таким чином помножується.
Послання старозавітних пророків — це слова Істини і для наших часів, тому їх потрібно постійно проповідувати. Світ стає все ворожішим до віри, і потенційних ідолів у ньому стає більше, ніж будь-коли. Ідолопоклонство — це реальна загроза для Церкви і душ, яким вона прагне служити.
Пророк Міхей сказав: «Тому то, через вас, Сіон буде розораний, як поле, а Єрусалим стане звалищем, гора ж, де храм, — горою, вкритою лісом» (Міх 3,12). Бог виніс свою остаточну оцінку діям священників і пророків, зруйнувавши Храм. У такому ж світлі Він судитиме і про нинішню Церкву. Чи вірна вона Богові і чи веде до Нього душі? Чи може поставила якогось ідола поперед Бога, який покарає її за це? Ідоли — це не просто минуле; перемога над ними — шлях у майбутнє.
Переклад CREDO за: Вільям Гемсворт, Catholic Stand
фінансово.
Щиро дякуємо!
