Роздуми над Божим Словом на п’ятницю ХХХIV Звичайного тижня, рік І
Того часу Ісус розповів своїм учням притчу: «Погляньте на смоківницю і на всі дерева: коли вже пускають листя, і ви бачите це, то самі знаєте, що близько літо; так і ви, коли побачите, що це збувається, — знайте, що близько Боже Царство. Воістину кажу вам, що не мине рід цей, як усе станеться. Небо і земля проминуть, а Мої слова не проминуть».
Лк 21, 29-33
Ісус щойно говорив про катаклізми, які мають настати перед Його поверненням у славі: знаки на небі, неприродний шум морів і про те, що «небесні сили похитнуться» (Лк 21, 25-26). А зараз Він описує ознаки наближення Царства Божого зовсім в іншому світлі — миру та благополуччя, які представлені цвітінням смоківниці. Чи доречним є такий різкий перехід? Але ж Господь говорить про прихід свого царства, а не про кінець усього творіння! Він говорить про той великий день, коли всі наші найбільші надії та мрії нарешті здійсняться, бо це буде царство «праведності, миру і радості у Святому Дусі» (Рим 14, 17).
А як щодо тих потрясінь, про які говорив Ісус? Хіба це теж не частина картини? Саме так. Але це лише невеличкий фрагмент, а не кінець історії. Так само, як ми знаємо, що після грози у спекотний літній день настане прохолодний свіжий вечір, — знаємо, що й усі біди та випробування скінчаться, коли Ісус, Цар Миру, прийде у славі. Ми не знаємо, коли це станеться. Та хоч би коли це було, навіть у період найчорнішої темряви, — вона поступиться місцем яскравому світлу й славі нового творіння. Усі страждання, страх, біль і горе проминуть. Одягнені в гідність дітей Божих, ми будемо стояти перед Ісусом, Сином Людським (див. Одкр 21, 4).
Господь пообіцяв нам: «Небо і земля проминуть, а Мої слова не проминуть» (Лк 21, 33). Усе, що ми можемо сьогодні побачити, чого можемо торкнутися, колись зникне. Зникне, бо поступиться місцем кращому! Тому не втрачаймо надії. Ісус із нами: Він — Слово Отця, яке рятує, приносить нове життя та чекає на нас у своєму вічному царстві.
«Ісусе, допоможи мені бути готовим до Твого повернення. Прийди, Господи, і наповни мене надією!»
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
