Сьогодні, 12 липня, з Хмельницького до Бердичева вирушило 19-те Подільське паломництво. Протягом тижня понад 300 людей пішки подолають 200 км, щоб у неділю, 18 липня, бути на відпустових урочистостях у кармелітському санктуарії Бердичева.
Подільське паломництво розпочалось Месою у хмельницькому храмі Христа Царя. Така кількість людей з наплічниками тут збирається лише раз на рік і лише з цього приводу. Серед паломників не лише українські католики, а й громадяни Росії, Польщі, та, навіть, Камеруна. Ці останні є студентами Вінницького Медуніверситету.
Молодь і люди середнього віку, миряни, монахині і священики – для багатьох з них це вже не перше паломництво. Кожен прочанин має свої причини щороку вирушати у дорогу.
Миколай Журавльов (Хмельницький):
Я в паломництво йду вже вп’яте чи вшосте. Для мене це – класний похід, духовна релаксація. Виключаєшся з буденності, в якій щоденно знаходишся, і потрапляєш в атмосферу, де можеш забути про все і сконцентруватися по-перше, на реколекціях, по-друге на молитві, і по-третє, на спілкуванні з друзями. У паломництві береш якийсь ритм молитви, і після його закінчення маєш шанс цей ритм підтримувати. Якщо це вдається, то починаєш набагато серйозніше відчувати присутність Бога. Багато корисного також отримую з конференцій, які слухаю у паломництві.
Ольга Левицька (Хмельницький):
Я помітила, що якщо я йду у паломництво, то в мене все складається добре цілий рік. А якщо не піду, то рік проходить марно. У паломництві людина присвячує свій час, свої сили Богові, і завжди відчуваються плоди цього.
Олександр Пількевич (Камянець-Подільський):
Маю намір усю дорогу йти і молитись за дівчину, яка днями померла. Хочу також на колінах помолитись за неї біля Бердичівської ікони Діви Марії.
Наталя Дьякова (Москва):
Я була у Красилові на Школі Християнського життя і Євангелізації, і дуже рада, що є можливість продовжити реколекції паломництвом. Я взагалі у паломництві вперше, оскільки зовсім нещодавно лише прийняла Хрещення. Поки що мене переповнює радісне очікування, але мої друзі з Москви, які ходили у паломництво до Бердичева раніше, у захваті від нього. Я бачу тут зараз людей, з моєї парафії, які спеціально приїхали до України заради цього паломництва.
Організаторами паломництва до Бердичівського санктуарію є брати-капуцини. «З відродженням Церкви в Україні почали відроджуватись і традиційні форми релігійності, – сказав CREDO о. Юстин Русін OFM Cap. – А однією з них, ще з раннього Середньовіччя, є паломництво».
Бердичівський санктуарій ще за часів Речі Посполитої був центром, який збирав паломників. Тому особливих складнощів з вибором місця паломництва у капуцинів не виникло. За 19 років, протягом яких проводиться Подільське паломництво, його організатори не раз бачили добрі плоди цієї справи.
«Зараз у це паломництво йде переважно молодь, – каже о. Юстин. – Є люди, які у ньому знайшли свого чоловіка чи дружину. Є люди, які під час паломницьких реколекцій розпізнали своє покликання до священства, чи до монашества. І тільки Бог знає, скільки молитов було вислухано за рідних і близьких, або про звільнення від залежності, алкоголізму. Напевно є також безліч інших плодів, які виміряти неможливо».
Наступні дні для паломників будуть наповнені молитвою, слуханням Божого Cлова і конференціями. А ще будуть мозолі, буде втома і купа незручностей, пов’язаних з мандрівним життям. Проте люди, які йдуть цим шляхом, вірять, що у всьому цьому буде присутній Бог.
Протягом наступних днів дорога Подільського паломництва пройде через Красилів, Старокостянтинів, Старий Остропіль, Любар та Іванопіль. У двох перших містах паломників братимуть на ночівлю місцеві парафіяни, далі ж їм доведеться ночувати у школах, спортзалах або в наметах.
фінансово.
Щиро дякуємо!
