Дикастерій для Східних Церков нагадав єпископам про суворі критерії Ватикану щодо дозволу священникам відправляти літургію в обрядах, які не є їхніми власними. Заява пролунала на тлі занепокоєння, що західні країни, стикаючись із браком духовенства, надмірно покладаються на священників східних обрядів.
Дикастерій опублікував нагадування у листі до єпископів, підписаному його префектом, кардиналом Клаудіо Ґуджеротті, разом із розширеним поясненням правил затвердження священників як повноважних біритуалістів і врегулювання переходу католиків між Церквами sui iuris (свого права), повідомляє The Pillar.
Метою листа було захистити та підкреслити важливість унікальної спадщини кожної Церкви, яка, за словами Дикастерію, «випереджає та перевищує вибір тих, хто до неї належить».
Текст, датований 22 листопада, нагадує єпископам і єпархам як Латинської, так і Східних Церков про необхідність «віддано відповідати приписам і духу канонічного законодавства, впровадженого Другим Ватиканським Собором».
Східні Католицькі Церкви часто зосереджені в окремих країнах або регіонах (як у випадку з Українською Греко-Католицькою Церквою), і кожна з них має свою унікальну літургійну і богословську спадщину та історію.
Війна і тривалі переслідування часто призводять до появи великих діаспорних громад у різних місцях. Наприклад, після війни в Іраку багато католиків Халдейської Церкви переїхали до США. Сьогодні близько 181 000 її вірних належать до єпархії Святого Апостола Томи з центром у Детройті, що охоплює східну половину Сполучених Штатів.
У деяких місцях, однак, є громади східних католиків, які не мають достатньої кількості священників своєї Церкви. У таких випадках місцевого латинського єпископа часто запитують, чи може хтось із його священників навчитися відправляти східну літургію, щоб служити цим громадам.
Дикастерій нагадав єпископам (як латинським, так і східним), що у таких випадках священники можуть законно служити тільки літургію своєї власної Церкви, «якщо закон не встановлює іншого, або якщо вони не отримали особливих повноважень від Апостольського Престолу».
«Факт збереження цієї спеціальної поступки за Апостольським Престолом чітко свідчить про те, що біритуалізм для священнослужителів є виправданим індультом, коли у цьому є реальні та явні душпастирські потреби, а не на догоду особистій побожності чи інтересам щодо певної літургійної традиції», — зазначено у листі.
Водночас Дикастерій застерігає від «спроб, особливо в деяких західних країнах, які страждають від нестачі духовенства, призначати [східних] священнослужителів виключно для служіння спільнотам латинського обряду» — тобто від практики, коли священників Східних Церков фактично просять служити у латинських дієцезіяльних парафіях, без будь-якого конкретного призначення чи служіння у своїй власній Церкві sui iuris.
«Від цієї практики, яка спотворює ототожнення священника з обрядом його Церкви, слід рішуче відраджувати», — заявили у Дикастерії. — Будь-яка душпастирська допомога, яку східні священники надають латинським дієцезіям чи спільнотам, не повинна спонукати їх до занедбання пріоритету того служіння, яке вони покликані давати передусім вірним своєї Церкви».
Таким чином, зазначає Дикастерій, коли подається заява на отримання священником ритуальних повноважень для іншої Церкви, потрібні листи від обох єпископів чи єпархів, які засвідчують спільноту належного священика. обряду, про який він, як очікується, дбає, і підтверджують, що це служіння має пріоритет.
«Єдиним винятком» з цієї вимоги, визнаним Дикастерієм, є випадки, коли єпархія Східної Церкви має достатню кількість духовенства порівняно із західними дієцезіями, і тмає змогу відпустити декого зі своїх священників для допомоги в іншій частині світу.
У таких випадках дозвіл на ексклюзивне чи переважне служіння у латинському обряді може видаватися максимум на п’ять років.
На додачу до повторення вимог і процедур надання священникам законних біритуальних повноважень, лист Дикастерію містить нагадування про врегулювання питання тих католиків-мирян, які прагнуть переходу між Католицькими Церквами, а також про належні обрядові приписи некатоликів, які вступають у повне сопричастя з Католицькою Церквою.
Ватикан протягом десятиліть був стурбований досвідом східних католиків, які живуть у західних країнах, маючи обмежений або взагалі не маючи доступу до Церкви свого обряду. Як наслідок, вони відвідують латинські парафії, і зрештою це стає їхнім звичайним способом богослужіння.
Дикастерій наголошує, що збереження унікальної спадщини — літургійної, богословської та історичної — кожної зі Східних Церков було особливою турботою Другого Ватиканського Собору, «який наголошував на важливості вірної опіки та ретельного дотримання власного обряду всіма вірними», а також здійснив низку канонічних реформ, спрямованих на запобігання «небезпекам зникнення Східних Католицьких Церков».
«З огляду на поточний ризик того, що багато східнокатолицьких вірних у діаспорі будуть “латинізовані”, нинішня практика Дикастерію для Східних Церков, отже, полягає у тому, щоб не дозволяти переходи до Латинської Церкви східнокатолицьким вірним, за винятком шлюбу або особливих і серйозних причин, які індивідуально та обмежено оцінює сам Дикастерій», — сказано у листі.
Дикастерій підкреслює, що метою таких ретельних процедур є не юридичний формалізм чи збереження ритуальних відмінностей як таких. «З огляду на це закон передбачає, що прийняття Таїнств під час літургійної відправи Церкви свого права не означає членства в цій Церкві», — йдеться в повідомленні.
Натомість «обряд є літургійною, богословською, духовною та дисциплінарною спадщиною Церкви, яка передує вибору тих, хто є її частиною, і перевищує його».
фінансово.
Щиро дякуємо!
