Дев’ять років тому, 11 лютого 2013 року, Папа Бенедикт XVI оголосив про свій намір зректися престолу. Він заявив, що похилий вік та слабке здоров’я заважатимуть йому надалі виконувати служіння, і запевнив, що буде продовжувати служити Церкві «через життя, присвячене молитві».
Сьогодні ім’я 94-річного почесного Папи опинилося у центрі активно роздмухуваного скандалу про сексуальні зловживання в архідієцезії Мюнхена під час його перебування на посаді архієпископа. Його звинуватили у неправомірному веденні розслідування кількох таких справ.
Співпрацюючи зі слідством, Бенедикт XVI надіслав 82 сторінки своїх спостережень слідчим, які укладали звіт. Згодом він також уточнив свою заяву щодо рапорту про реагування на зловживання, пояснивши, що в її тексті була помилка, скоєна «не з лихим умислом, а внаслідок недогляду під час редагування його думки». Цю помилку, однак, використали для подальших атак на вислуженого Папу і звинувачень його у брехні та лжесвідченні.
8 лютого 2022 року вислужений Папа написав листа, в якому підкреслив своє почуття великого сорому та скорботи з приводу насильства над неповнолітніми, і сердечно попросив пробачення у всіх жертв. Втім, у відповідь на це певні ЗМІ та правозахисники заявили, що вибачення були недостатніми.
«Той, хто читає листа з тією ж щирістю, з якою він був написаний, не може погодитися з цією критикою чи звинуваченнями. Він просить пробачення у всіх жертв насильства», — сказав у відповідь на ці закиди архієпископ Георг Ґенсвайн, особистий секретар Бенедикта XVI.
Архієпископ зауважив, що Папа Франциск продемонстрував свою підтримку попередника, надіславши йому «гарного листа». За його словами, що їх цитує Catholic News Service, у цьому листі Папа Франциск звертається до Бенедикта XVI «як пастир і як брат; він висловлює йому свою повну довіру та підтримку і запевнює у своїх молитвах».
Як пише National Catholic Register з посиланням на Corriere della Sera, архієпископ Ґенсвайн також заявив, що, на його думку, всередині Церкви є певний рух, який прагне знищити добре ім’я вислуженого Папи. За його словами, нещодавні звинувачення у покриванні сексуальних злочинів — це можливість «стерти» його з офіційної пам’яті Церкви.
«Ці люди ніколи не любили його — його особистість, його теологію, його понтифікат, — сказав архієпископ Ґенсвайн. — Вони розглядають нещодавні напади на нього як ідеальну можливість для розплати, як привід для damnatio memoriae [засудження пам’яті про людину, яке призводить до її виключення з офіційних записів]».
«Кожен, хто знає його, розуміє, що звинувачення його у брехні — абсурдні», — сказав архієпископ Ґенсвайн, наголосивши, що варто «розрізняти помилку і брехню». Він послався на коментарі, зроблені в L’Osservatore Romano кардиналом Фернандо Філоні, який заявив про «глибоку та дуже високу моральну та інтелектуальну чесність Бенедикта XVI» і сказав, що «ніколи не знаходив у ньому жодної тіні чи спроби щось приховати чи применшити».
За словами архієпископа Ґенсвайна, чітку вказівку на те, що відчував Папа, можна побачити в написаних ним роздумах для богослужіння Хресної Дороги на Страсну П’ятницю 2005 року, в яких він із гіркотою згадував про те, «скільки бруду є в Церкві», навіть серед священнослужителів.
«Є безліч доказів того, як багато він — спочатку як кардинал Ратцінґер, а потім як Папа Бенедикт XVI — зробив для того, щоб досягти прогресу в очищенні Церкви зсередини, — сказав архієпископ Георг. — Уже під час понтифікату Йоана Павла ІІ він змінив нинішню ментальність і встановив ту лінію прозорості, яку продовжує Папа Франциск».
Відповідаючи на запитання про звинувачення, архієпископ Ґенсвайн сказав, що в доповіді не надано жодних доказів провини вислуженого Папи. «Обвинувачений не повинен доводити свою невинуватість. Якщо у них є докази, вони повинні сказати: “Ось докази вашої провини”».
Архієпископ висловив жаль і смуток з приводу того, що «багато людей були обдурені внаслідок цієї підлої атаки». Він сказав, що хоча Бенедикт XVI дуже слабкий фізично, як це природно для його віку, однак ця слабкість нічого не віднімає від його духовної та інтелектуальної присутності у Церкві.
Напади на Бенедикта XVI збіглися в часі з важливим пленарним засіданням німецького «Синодального шляху», учасники якого у вихідні підтримали заклик до благословень одностатевих пар, внесення змін до Катехізису стосовно гомосексуалізму, висвячення жінок, скасування обов’язкового священницького целібату та участі мирян у виборі нових єпископів.