Директор вінницького осередку Релігійної місії «Карітас-Спес» Євген Маркевич розповів редакції CREDO, як зараз працює місцевий Карітас, які його можливості й куди потребуючим звертатися по допомогу.
— До війни «Карітас-Спес Вінниця» на щодень опікувався 160-180 потребуючими, яких ми забезпечували продуктовими наборами, побутовою хімією та речами першої необхідності. У перші ж дні війни кількість підопічних у нас зросла до 350. Це люди, яким ми постійно допомагаємо, по місту Вінниці та по Вінницькій області. Тобто про своїх бенефіціарів ми з початком війни не забули.
Від початку війни, спільно з іншими парафіями, ми проводимо збірки харчів (підключилися, наприклад, шаргородська парафія, мурафська, вінницька парафія у мікрорайоні Вишенька, де Карітас базується). Збирали від людей продукти харчування і передавали туди, де є потреби. До Фастова, де діє багато кому відомий Дім св. Мартина де Порреса, який провадить о. Михайло Романів ОР, ми передали 6 тонн харчів. Зараз у нас, Карітас-Спес Україна, налагодилися постійні контакти з Карітасом Польщі, допомогу везуть звіди. Підключилася також Іспанія, Німеччина. Люди дзвонять, пропонують, вони готові допомагати. Тобто на сьогодні Карітас-Спес у Вінниці — це вже не так пункт допомоги, як «перевантажна база». До нас привозять харчі, а ми їх уже розподіляємо далі. Чи це на Фастів, чи на Одесу, чи на Чернігів. Зараз шукаємо машину на Харків. Я сьогодні розмовляв із єпископом Павлом Гончаруком: є потреба, але мало хто хоче туди їхати, бо там «гаряча точка». Спілкувався зі священником із Конотопа Сумської області, о. Ромуальдом Загурським. Також є потреба, але обмежена можливість доставки, бо там по факту місто окуповане… Тобто сьогодні ми працюємо так, що — слава Богу, маємо можливості допомагати на базовому рівні (харчі, ковдри, каремати тощо), і маємо волонтерів.
Ми стали фактично одним із координаційних центрів із прийому та розподілення біженців на нічліги. У перші дні влаштовували на ніч по 150-200 людей за добу. Їх гостили і парафіяни по домівках, і наші приймальні центри на Юності чи в училищах. Переважно це були люди, які тут зупинялися тільки на одну ніч.
Багато прийшло волонтерів. Дуже багато. Наприклад, та сама доставка харчів до Фастова — безкоштовно, на добровільних засадах. Водії, які мають «б’юїки», буси, — приходять і кажуть: будь ласка, ми готові завезти безкоштовно. Наші люди — чудові!
Співпраці з парафіями — це, звісно, насамперед із Вишенькою, тобто з парафією Святого Духа в цьому мікрорайоні, де настоятелем о. Віталій Кащук.
Служимо кожному за його потребами. Багато хто звертається по одяг, їжу. Дякувати Богові, можливість допомагати цим є, — будь ласка, звертайтеся. Що в нас є, ми завжди будемо давати. Це стосується не тільки одягу чи їжі: ми надаємо допомогу також і з ліками, і з лікарями, і з психологічною підтримкою. На базі нашого Карітасу постійно працює психолог, Тетяна Гончарук, вона з перших днів війни проводила безкоштовні тренінги, як поводитися під час війни. Тобто якщо є потреба — будь ласка, Карітас-Спес надає психологічну допомогу на безоплатній основі, як і все інше. Наша програма «Під опікою лікарів» забезпечує допомогу кардіолога, гінеколога, можна також зробити УЗД-обстеження. З нами в межах цієї програми співпрацюють медики по державних поліклініках Вінниці, і по приватних теж.
Тож лікарі, за потреби, є, і речі є, і волонтерів вистачає. З логістикою складніше — як я вже згадував, не всі місця, куди би ми хотіли завезти допомогу, зараз доступні. Щодо надходження речей і їх складування, то це теж не найбільша проблема, бо хоч наш склад на Вишеньці не дуже великий, але в ньому ніщо не стоїть довго, тому його вистачає. Привезли — розподілили — поїхали.
Ми з дружиною Богданою працюємо разом і разом від перших днів війни всю цю допомогу організовуємо, тому на нашому сімейному житті ця ситуація, можна сказати, не позначилася. Вона — моя права рука! Тільки донечку трирічну на декілька днів віддавали бабусі з дідусем, а так ми постійно у Вінниці і працюємо.
Особливість служіння «Карітас-Спес» у тому, що ми працюємо з цивільним населенням. Скажімо, якби котрийсь капелан мав до нас якусь справу, то ми, звісно, відкриті до діалогу; але ми загалом працюємо не з військовими та їх потребами, а з цивільними. Активізувалася співпраця між регіональними відділеннями Карітасу. Служіння Карітасу на сьогодні надзвичайно актуальне саме в таких умовах! Ті, хто найуразливіший і найбільше страждає від війни, — це якраз звичайні мирні люди. От, скажімо, три дні тому до мене звернулися люди, які втекли з Волновахи. 25 чоловік, ціла родина. Дзвонять: ми не маємо що їсти! Це саме те, що може дати Карітас: забезпечити харчами. Також і включно з тим, що люди можуть приїхати посеред ночі і їх треба не тільки десь спати покласти, але й гарячим нагодувати: є саме такий центр прийому біженців, на Юності, у них є і кухня, і душ, і решта умов. Ми приймали і забезпечували памперсами, дитячим харчуванням та іншими потрібними речами евакуйований з-під Харкова Будинок самотньої матері — два автобуси, 58 людей, вони їхали до Городка. У Вінниці в них була зупинка на перепочинок і деяку допомогу від нас.
А допомога охоплює не тільки їжу чи одяг, вона доходить навіть до таких «дрібниць», як книжки та іграшки. Наприклад, «Clara Studio», яка базується саме у Вінниці, з початком війни подзвонили мені і запропонували разом із нашими вантажами переказати до Фастова дитячу літературу. Дітям на Фастів, дітям у Коротичі — ми передали. На сьогодні такі «дрібниці» це зовсім не дрібниці, як і дитячі іграшки: це підтримка психологічного комфорту в складний час.
Нас шукають найбільше через Фейсбук, пишуть у месенджер. Також через волонтерів, парафію, вайбер, але найбільше людей нас знаходить через Фейсбук Карітас-Спес-Вінниця, де вказано контакти. Стараємося відповідати навіть на такі запити, як «у мене в селі залишилась бабуся, їй треба ліків, нема де купити і нема як привезти» — нічого, ми купимо і передамо! Це наше служіння.
Фото з ФБ-сторінок Карітас-Спес-Вінниця, Євген Маркевич
фінансово.
Щиро дякуємо!
