Як і щороку, у другу Великодню неділю, яка цьогоріч збіглася з Великоднем за юліанським календарем, вінницька парафія Божого Милосердя відзначила своє храмове свято.
Храм цієї парафії є дієцезіяльним санктуарієм Божого Милосердя. Урочисту відпустову Службу Божу очолив єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович. Із ним співслужили настоятель вінницької парафії Матері Божої Ангельської бр. Юзеф Хроми OFMCap і священник одеської парафії св. Климента о. Станіслав Кантор SAC. Серед учасників богослужіння була Генеральна настоятелька згромадження Сестер від Ангелів (вони теж служать у Вінниці) с. Марія Пьонтковська. Чимало було вірних з інших парафій.
«Нині, коли на нашій землі точиться жахлива війна, — сказав для CREDO владика Радослав, — ми ще більше відчуваємо потребу в Божому Милосерді. Адже що може нас урятувати, як не Боже Милосердя? Хто може вилікувати, зцілити наші рани? Нині важливо бути милосердними одне до одного — адже ми всі слабкі, і не кожний з нас спроможний бути героєм. І саме Боже Милосердя дає нам сили, щоб бути героїчними».
Настоятель парафії Божого Милосердя о. Павло Каліновський перед початком Святої Меси зачитав наміри звершення цієї Служби. Серед них були наміри за скоріше одужання пораненого воїна Владислава; про Божу опіку і Божий захист для Миколи Калінчука і всіх наших захисників; про вічне царство для загиблих на фронті.
Розпочинаючи Святу Месу, Його Преосвященство нагадав, що «Боже Милосердя вперше огорнуло нас під час хрещення», і на знак оновлення хрестильних обітниць окропив присутніх у храмі освяченою водою.
«Що означає для нас Боже Милосердя в час цієї страшної війни?» — розпочинаючи проповідь, запитав єпископ Радослав Змітрович, і заохотив до роздумів над іншим запитанням: «Чим є любов Бога для нас?» Знайти відповідь на це нам допомагає Слово Боже.
Посилаючись на прочитаний під час Служби уривок із Книги Одкровення, Його Преосвященство зазначив:
— Книгу Одкровення св. Йоана ще називають Книгою Апокаліпсису. Слово «Апокаліпсис» часто асоціюється з глобальною катастрофою. Але ця думка помилкова. Насправді ж Книга Одкровення — це книга втіхи. Це книга, яка відкриває нам реальність, а саме — присутність Христа і Його перемогу. Перемогу, яка вже відбулась і тепер здійснюється в історії. Ми чули: «Обернувшись, я побачив сім золотих світильників, а серед світильників — подібного до Сина Людського, одягненого у довгий одяг і оперезаного по грудях золотим поясом. І коли я Його побачив, то впав Йому до ніг, наче мертвий. А Він поклав свою правицю на мене та й промовив: «Не бійся! Я — Перший і Останній, і Живий. І був Я мертвий, і ось Я живий на віки віків і маю ключі від смерті й від аду» (Одкр 1, 12в-13. 17-18). Господь Ісус присутній для Йоана: Той, Хто був мертвий, а тепер — живий. Він живий також і для нас. Це той самий Ісус, що стояв перед Пилатом, коли той казав: «Ось людина». Той самий Ісус, чиє тіло було спотворене бичуванням. І сьогодні Ісус ототожнюється з кожним, кого знівечили чужі гріхи, з кожним, хто страждає, з кожним, чиє життя знищене і поламане.
— Чи легко було, бачивши Ісуса побитим і спотвореним, — говорив далі владика, — повірити, що є якась сила, сильніша за зло? Так, повірити було важко. Але апостоли повірили. Тома з сьогоднішнього уривку Євангелія повірив, і це змінило Його життя. Проповідуючи Євангеліє, він дійшов так далеко, як ніхто з апостолів. І сьогодні це слово питає кожного з нас: чи готовий ти повірити в Ісуса Переможця? — того самого, Ісуса, який, спотворений побоями, стояв перед Пилатом? Віра — це не завжди комфорт і спокій. Це також випробування. Це і випробування війною, і невідомо, що на кожного з нас чекає. Але Христос воскрес, перемігши зло і смерть, щоб дати нам мужність, як Він дав її апостолам, які самі по собі далеко не були героями!
Його Преосвященство завершив проповідь словами:
— Після того, як людина впала в гріх, Божа любов прийняла форму милосердя. Це та форма Божої любові, що може врятувати світ, у якому стільки гріха, зла, насильства. Ми повинні дарувати милосердя одне одному, особливо в цей нелегкий час, час напруження, коли кожному дуже легко зірватися. Щоб бути милосердними одне до одного, потрібно примиритися з Богом. А це передусім означає бути вдячним Богові за життя, хай би яким воно було. Ісус Христос першим випив чашу страждань, щоби своїм Воскресінням показати нам: страждання не ведуть до смерті, бо смерть переможена. Це та нова форма життя, яку Бог хоче нам дарувати.
Після звершення Меси її учасники молились Коронку до Божого Милосердя, просячи Бога за всі необхідні благодаті для всіх присутніх, для парафії, міста і цілої Батьківщини. Урочистість завершила процесія з Пресвятими Дарами навколо храму.
фінансово.
Щиро дякуємо!
