Більшівці: прославляти Бога — наше покликання і боротьба, бо ті, що на нас напали, — одержимі

Від 6 по 9 липня на дорогах Львівської, Чернівецької, Тернопільської та Івано-Франківської областей можна було спостерігати вже звичне для цієї пори явище — пішу ходу груп, які співають, моляться та вітаються з перехожими словами «Слава Ісусу Христу!»

Це паломники з усіх куточків Львівської архідієцезії вирушили у своє щорічне паломництво до Божої Матері Миру в Більшівцях. Із гаслом «У хресті спасіння» прочани йшли до Діви Марії, щоб, молячись та роздумуючи над Словом Божим, випрошувати Її посередництва у припиненні війни в Україні, про настання миру та перемогу для українського народу. Цього року майже в кожній групі були люди, які знайшли тимчасовий прихисток при римо-католицьких парафіях на Заході України, втікаючи від наслідків війни. Їхня молитва була особливо ревною.

Традиційно, частину шляху разом із паломниками долали їхні єпископи. Архієпископ Мечислав Мокшицький та його єпископ-помічник Едвард Кава по черзі відвідували паломників, щоби підтримати їх у дорозі, молитися разом та спілкуватися з ними. Крім того, єпископи доклали чимало зусиль, щоб піше паломництво таки відбулося — домовлялися з обласними військовими адміністраціями, зустрічалися з очільниками областей, щоб пояснити важливість такої форми молитви у цей буремний час і здобути підтримку й дозвіл на рух прочан. Тож групи паломників отримали не лише згоду, а й сприяння та супровід на дорогах.

9 липня 2022 р. прочани завершили свою духовну мандрівку перед іконою Божої Матері Миру в храмі при монастирі отців-францисканців у Більшівцях. На порозі санктуарію їх зустрічав хранитель цього місця та настоятель храму о. Міхал Сташак, а Святу Месу на завершення паломництва очолив єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава.

У проповіді єпископ зазначив:

— 24 лютого все змінилося: цінності, якими ми жили, плани, які ми мали. Усе змінилося настільки радикально, що ніхто з нас не міг би й подумати, що так може бути. Почалася війна російської федерації проти України, проти нас — українського народу. Тому сьогодні ми приходимо до Діви Марії з таким болем, із запитаннями, проханнями, очікуваннями, бо кожний має в серці щось, що йому болить.

Це особливе паломництво. Ці дні молитви, які ми зараз переживаємо, — вони особливі. Кожний з нас від початку війни у чомусь задіяний: хтось у волонтерство, хтось надавав допомогу, ще хтось приймав біженців, хтось годував військових, хтось висилав допомогу на Схід. І сьогодні, після стількох днів війни, ми всі, втомлені працею, виснажені, відчуваємо порожнечу, бачимо, що немає кінця і все, що ми робимо, не вичерпується, а результату немає. А кожний з нас очікує на результат. І це паломництво, це наше мандрування, — це заповнення порожнечі, час, що нам потрібен, щоби відчути повноту любові разом із Марією. (…)

Ми самі, власними силами, не впораємося з цим стражданням. Ми потребуємо Божого втручання, Божої сили в наших серцях, у наших душах. Те, що ми можемо зробити зараз, приходячи до Марії, — це прославляти Бога, як Єлизавета. Прославляти Бога у такий час —дається нелегко, бо ми знаємо, що поки ми тут, то хтось гине на війні, когось убивають, хтось страждає в лікарні, хтось під загрозою, і все це зараз, у цю мить, у нашій країні. Але це єдиний спосіб боротьби з дияволом, бо злочинці, які на нас напали, — вони одержимі. І побороти їх можемо не тільки зброєю чи стратегіями, але й прославою Бога. Дуже важливо відчути в собі бажання й силу прославляти Бога, бо це потрібно нам, не Йому. Це ми потребуємо живої зустрічі з Богом; нам необхідно зануритись у цю Божу любов, щоб відчути силу жити далі, поглиблювати нашу віру і відчувати преображення нас самих.

Нам треба зробити все, щоб там, де ми живемо, де перебуваємо, ми були постійно задіяні у прославу Бога. Це наше покликання — сьогодні прославляти Бога разом із Марією. Марія нас цього навчить. Тож заохочую вас, кохані мої, до глибокого християнського життя. Це єдиний спосіб, і він нам дуже потрібний, бо змінить нашу країну і принесе цілій Європі весну християнства, яке змінить обличчя цієї землі.

Цьогоріч не відбулася зустріч молоді, якою традиційно завершується паломництво, а лише спільна вечеря для прочан та молитовне чування перед Пресвятими Дарами.