На прикладі життя Святого Сімейства Бог вказує нам на живий портрет чеснот.
У серцях його членів ми бачимо живу ікону вірності у труднощах, яка походить від цілковитої відкритості до Божої благодаті.
Ми можемо слідувати за ними не лише у «школі Назарета», як Павло VI означив їхню щоденну рутину молитви і праці. Наближаючись до Різдва, ми можемо приєднатися до їхньої подорожі у Віфлеєм та Єрусалим, а також до несподіваної втечі до Єгипту. Ми простежуємо ці таємниці в різдвяному циклі літургійного періоду і можемо містично входити у них, перетворюючи подорож Святого Сімейства у свою власну, прагнучи наслідувати Марію та Йосифа, коли вони приймають Ісуса у світ і будують усе своє життя навколо Нього.
Наша подорож починається у Назареті. Хоча традиція розповідає про дитинство Марії в Єрусалимі, куди літні батьки привели дочку для служіння у храмі, під час Її заручин із Йосифом ми бачимо Її у Назареті. Бог часто веде нас дорогами, яких ми не очікуємо, і Марія, яка дала Богові обітницю чистоти, виявилася зарученою. Ми можемо побачити її власне сподівання зберегти цноту у питанні: «Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?» (Лк 1,34). Заручена жінка не буде дивуватися майбутній вагітності. Її цілковита довіра та відданість Божій волі дає змогу статися неймовірному: цнотливість стає плідною через цілковите дарування Марією себе Богові, у спосіб, який перевершує подружні стосунки. Йосиф, Її найчистіший чоловік, також був покликаний до цілковитої довіри та віддачі. У Євангелії ми бачимо, що він не може осягнути глибини Божого плану, але виражає цілковиту покору словам ангела, почутим уві сні. Йосиф не промовляє у Євангелії жодного слова, хоча демонструє негайну і беззаперечну готовність підкоритися Божому плану.
Боже провидіння привело Святе Сімейство до Віфлеєма, міста Давида, дому предків Йосифа, якому судилося стати місцем народження Месії. Печера-стайня, у якій народився Ісус, вчить нас Божим пріоритетам. Він приходить не для того, щоб подолати нас своєю силою; навпаки, Він запрошує і притягує нас до Себе через смирення. Хоча ми повинні служити Йому, Він приходить служити нам, лежачи у яслах, і навіть пропонує нам себе як поживу. Бідність Святого Сімейства вказує нам на потребу більшої поміркованості, зменшення наших бажань і пріоритету духовних благ над матеріальними. Як ми можемо жити у розкоші, коли сам Бог народився для нас у бідності? Загорнутий у пелюшки, Він запрошує нас наслідувати Його простоту.
Через сорок днів після народження Ісуса ми бачимо, як Святе Сімейство звершує паломництво до Єрусалима, щоб пожертвувати Ісуса в храмі. Цей ритуал Мойсеєвого Закону передбачав викуплення первородного сина через жертвоприношення, на знак визнання того, що первістки ізраїльтян були помилувані у Єгипті під час Пасхи. Це представлення вказувало на повний дар Його життя Отцеві, передвіщаючи Його місію зробити саме своє життя жертвою за грішників. Так само і Святе Сімейство відзначалося безмежною любов’ю, яка дозволяла їм жити для Бога понад усе.
Ритуал також знаменував очищення Марії після пологів. Тут, у Єрусалимі, ми бачимо вірність Святого Сімейства Мойсеєвому Закону. Воно моделює ту центральну роль молитви та поклоніння, яка потрібна й нам, щоб підкорити своє життя Богові, виражену у релігійності, яка перетворює все наше життя на жертву для Божої слави.
Святе Сімейство вшанували мудреці зі Сходу, які з великою старанністю шукали Немовля Ісуса, але втекли до Єгипту через загрозу з боку Ірода, який відкинув істинне царювання юного Месії. Опинившись у вигнанні на чужині, Йосиф демонструє велике терпіння як голова та захисник своєї родини. Він забезпечує свою сім’ю під час випробувань. Він уособлює мужність у протистоянні цим загрозам; він раптово залишає все, щоб утекти в невідоме місце і жити там нескінченно довго. Ми бачимо, як Йосиф живе згідно з тим, що Марія згодом означить у Кані словами: «Що лиш скаже вам, — робіть» (Йн 2, 5), і це є найбільш фундаментальним виразом життя у чесноті.
По смерті Ірода Йосиф прокидається вночі за наказом ангела. Нарешті він може повернутися додому в Назарет, де Ісус зростатиме в мудрості та силі, молячись і працюючи разом зі своїми батьками. Тут розгортається «школа Назарета», показуючи, що дім — це кульмінація подорожі сім’ї; місце, де людські чесноти розквітають у найглибшій любові та відданості. Їхній дім став місцем щоденної вірності та доброти, де розсудливість формувала всі великі й малі щоденні рішення, а справедливість керувала взаємодіями з іншими. Продовжуючи жити в бідності, Святе Сімейство вказує на головну мету праці та сімейного життя: піклуватися про інших і шанувати Бога.
Святе Сімейство продовжувало подорожувати, тричі на рік звершуючи паломництва до Єрусалима. Востаннє Ісус вирушив до Святого Міста на ту Пасху, яку ми святкуємо нині під час кожної Меси. Його Мати вірно слідує за Ним, переживаючи свої справжні пологові муки біля підніжжя хреста, коли меч скорботи пронизує Її серце, сповнюючи пророцтво Симеона під час Стрітення (Лк 2, 35). Велике паломництво Святого Сімейства тут добігло кінця: від ясел до хреста.
Оскільки цього Різдва Христос народжується наново у наших серцях, Він відкриває нам наш власний шлях від школи чеснот у Назареті до Єрусалима, щоб ми могли повністю віддати своє життя Богові: через Нього, з Ним і у Ньому.
Переклад CREDO за: Д-р Джаред Стодт, Catholic World Report
фінансово.
Щиро дякуємо!
