Італійку К’яру Бадано, яка померла у 1990 році, у 19-річному віці зараховано до лику блаженних. Беатифікаційна Меса під головуванням архыєпископа Анджело Амато, префекта Конґреґації у справах канонізацій, відбулась 25 вересня 2010р. у санктуарії Божої Любові, на околиці Рима.
Із папським представником співслужили єпископи з різних країн світу та понад 100 священиків. У Євхаристійному богослужінні взяли участь тисячі вірних з усіх куточків світу, серед яких були також батьки новоблаженної, а також представники світської влади. Перед Службою Божою були зачитані деякі цитати Папи Бенедикта ХVІ та К’яри Люче, свідчення, інтерв’ю та різні інформації про значення беатифікації і про проведення цього обряду.
К’яра Люче Бадано народилася 29 жовтня 1971 року в місцевості Сасселло, що розташована у північно-італійському регіоні Лігурія. Новоблаженна вже з дитинства відзначалася особливою милосердною любов’ю до людей похилого віку, бідних та покинутих, яким вона присвячувала значну частину свого часу. А любов до африканських дітей зроджувала у серці молодої К’яри бажання в майбутньому працювати на тому континенті як медичний працівник. Від батьків дівчина отримала добре християнське виховання, вже від дитячих років виявляючи зрілу віру, слухняну Божому задумові щодо неї. У віці дев’яти років вона вступила до організації «Нове покоління» руху Фоколярів та зав’язала добрі дружні стосунки із засновницею руху, К’ярою Любіх, з якою впродовж довгого часу листувалась. Після закінчення середньої школи дівчинка переїхала до італійського міста Савони, щоб розпочати навчання у ліцеї.
В шістнадцять років життя К’яри змінилось, оскільки вона захворіла на остеогенну саркому, тобто, на рак кісткової тканини. А після довгого безрезультатного лікування її спаралізувало. Впродовж трьох років страждань К’яра дала героїчне свідчення віри, надії та любові, повністю віддаючись у Божі руки, довіряючись Його найсвятішій волі. У ході лікування вона відмовилась від вживання морфіну, щоб залишатись при ясному розумі та жертвувати Ісусові усі свої тілесні болі. 7 жовтня 1990 року, у свято Пречистої Діви Марії Вервиці, К’яра Люче Бадано віддала свій дух у руку люблячого Небесного Отця, прошепотівши своїй земній матері останні слова: «Будь щасливою, бо я такою є». Після її смерті, друзі К’яри реалізували ті проекти, які дівчина виношувала щодо бідних африканських дітей.
На початку своєї проповіді під час Святої Літургії, архієпископ Анджело Амато зазначив, що годі було знайти краще місце для проведення беатифікації Слугині Божої К’яри, як санктуарій Божої Любові, тої любові, яка повністю заполонила серце дівчини. Папський представник, серед іншого, також наголосив, що земне життя новоблаженної було часом милосердної любові, якою дівчина щедро обдаровувала своїх ближніх. Вона вже в 11-річному віці постановила любити тих людей, які були їй неприємні. Її життя було, свого роду, шляхом на Голгофу, однак, вона зуміла перемінити біль у радість, темряву у світло, надаючи значення та смаку також і мукам свого кволого тіла. Навіть у стражданні блаженна К’яра виявляла характер сильної та мудрої жінки, підкреслив архієпископ Амато, цитуючи її слова: «Я не маю більше ніг, а мені так подобалося їздити на велосипеді, але Господь дав мені крила». «Вона страждала, проте її душа співала», – мовив архієпископ, запевняючи, що своєю любов’ю дівчина виявляла та давала іншим людям Бога; вчинками милосердної любові вона наповнила свою валізку для здійснення святої подорожі. Усе її життя минало у конкретний актах любові до Бога та ближніх, зокрема до тих, які найбільше цього потребували.
фінансово.
Щиро дякуємо!
