Іноді нами заволодіває спокуса вдоволення своїм духовним життям і ми не відчуваємо поглиблення своїх стосунків із Богом.
Але, як зазначає Бенедикт XVI, якщо ми не рухаємося вперед, то неминуче відступаємо назад.
Бенедикт XVI: поступ у житті віри
Папа поділився своїми роздумами щодо цієї матерії в посланні на Великий Піст 2012 р., пояснюючи, як Церква постійно зростає до повноти «зрілості»:
«Час, даний нам у житті, дорогоцінний для того, щоб ми відкривали й робили добрі вчинки з любові до Бога. Завдяки цьому Церква росте і розвивається, щоб осягнути повноту досконалості Христа (пор. Еф 4,13). У цій динамічній перспективі зростання міститься наш заклик до взаємного пробудження, щоб осягнути повноту любові й добрих учинків».
Найважливіше для Бенедикта XVI — це постійне прагнення до досконалості, попри те, що ми неспроможні повністю досягнути її у цьому життя. Бенедикт XVI вважав, що в духовному житті завжди треба йти вперед:
«Духовні вчителі нагадують, що в житті віри той, хто не чинить поступу, повертається назад. Дорогі брати й сестри, візьмімо до серця завжди актуальний заклик прагнути “високої міри християнського життя” (пор. Йоан Павло ІІ, Апостольський лист “Novo millennio ineunt”» [6 січня 2001], n. 31). Церква у своїй мудрості, визнаючи і проголошуючи блаженними і святими деяких гідних наслідування християн, має на меті також пробудити бажання наслідувати їхні чесноти».
І хоча нас, можливо, ніколи після смерті не піднесуть до слави вівтаря, та ми всі покликані прагнути до святості у кожній конкретній життєвій ситуації. Це може бути нелегко й ми можемо ніколи не досягти досконалості в цьому житті; однак найважливіше — це докладати зусиль і постійно, з кожним днем щораз більше, прагнути любити Бога.
фінансово.
Щиро дякуємо!
