Неділя 16 липня 2023 року — триває відпустова урочистість у Національному санктуарії Божої Матері Святого Скапулярію, яким у Бердичеві опікуються босі кармеліти.
Вчора санктуарій приймав паломників, які входили у браму монастирського комплексу з піснями, прославляючи Бога і вітаючи Його Матір. Увечері відбулася перша Свята Меса цієї урочистості, яку очолив ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький, а проповідь виголосив особливий гість — Генеральний настоятель Ордену Босих Кармелітів о. Міґель Маркес Кальє. Гостями сьогоднішнього свята будуть представник Святішого Отця в Україні, Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас, а також кардинал-номінант Амеріко Аґіар, єпископ-помічник Лісабонський, голова оргкомітету Всесвітнього дня молоді.
Два головні запитання від CREDO звучали в ранковому бліц-опитуванні: з яким наміром хто прийшов до Бердичівської Богородиці, і як нам в умовах війни переживати Рік Милосердя, оголошений католицьким єпископатом України.
Омити людство Кров’ю і водою
Також у цій урочистості беруть участь численні священники та єпископи. Зокрема, поділився з CREDO своїми враженнями та роздумами єпископ Мар’ян Бучек, який очолював Харківсько-Запорізьку дієцезію до квітня 2014 року.
— Треба молитися, щоби сповнилося те, що сказала Божа Матір у Фатімі, — насамперед сказав Його Преосвященство. — Нам потрібно насправді молитися про навернення Росії — не тільки політиків, але російської православної церкви. Бо вона є розсадником зла, вона підтримує цю варварську війну. Якби російська православна церква, на чолі з московським патріархом кірілом, була насправді християнською, то вона могла би сказати політикам росії, що так не можна, бо це не по-християнськи, не по-людськи. Але вона цього не робить. Отож нам треба молитися про навернення цього патріархату та цілої московської Церкви. Таким є доручення Божої Матері з Фатіми, з 1917 року.
Зараз триває Рік Милосердя, даний для нас усіх: ієрархів і мирян. Ісус Христос Милосердний, якого ми бачимо на образі, що його сестра Фаустина описала для художника, має два промені, які виходять із серця: білий і червоний. Це вода і кров, щоб обмивати людей. Кров Христа тече з боку, пробитого списом. Це говорить про потребу особистого навернення. Час від часу треба сказати: Господи, прости МОЇ гріхи, — не «наші», а «мої», щоби я навернувся як людина, як особа.
Відбудувати життя, аби лиш звідси забралося зло
З яким наміренням прибув до Бердичева в цьому році о. В’ячеслав Гриневич, виконавчий директор Релігійної місії «Карітас-Спес Україна», працівники якої від 22 лютого минулого року працюють безперервно, допомагаючи людям по всій Україні?
— Все, що ви скали про Карітас, це правда, — відповів отець на запитання кореспондентки Віти Якубовської. — Карітас це насправді команда, це наша потужна мережа. Від початку повномасштабного вторгнення ми працюємо двома великими осередками. Це сміливі, відважні люди, які несуть своє серце. Це означає не лише благодійну допомогу: нести серце — це глибина.
Намір, із яким я сюди прибуває, це за волонтерів і працівників, які відважно служать, надихають не втомлюватися. А також за наших захисників, це основне. За очікуваний справедливий мир, щоб ми змогли повноцінно займатися відбудовою серця людини, життя, щоб подолати жахливий образ війни. Такі намірення, такі прагнення, і сподівання, що Богородиця допоможе цьому — особливо якщо будемо просити всім серцем.
Схожу думку висловив і єпископ Броніслав Бернацький, емерит Одесько-Сімферопольський: всі, хто сьогодні прибуває до Бердичева, моляться про мир і спокій — щоб росіяни покинули нашу країну, щоб вони забрали свої війська і своє зло з собою з нашої землі. «Молюся в усіх намірах — щоб настав спокій», — відзначив Його Преосвященство.
Єпископ Броніслав теж звертає увагу на суть навернення:
— Всі ми грішні тут, на землі, — але Бог дивиться на серце людини. Якщо людина сокрушена і жаліє за гріхи, і хоче виправити своє життя, то Бог дасть їй своє милосердя. А ми маємо старатися жити так, щоб якнайкраще виконувати заповіді Бога і Церкви. Коли будемо любити ближнього, то і нам Бог відпустить!
«Приношу цю велику рану України до Матінки»
— Приношу нашу країну, як людину, що поранена, — сказав про свій молитовний намір єпископ-ординарій Харківсько-Запорізький Павло Гончарук. — Приношу до Того Єдиного, хто може її потішити, підтримати, вилікувати, може дати їй сили.
Вчора і сьогодні молимося за всіх наших людей, на різних рівнях і в різних життєвих ситуаціях. За воїнів і за полонених, поранених і скалічених, і за тих, хто ними опікується, лікарів, і за загиблих і тих, хто втратив своїх близьких, втратив все. Приношу цю велику рану України до Матері Божої щоб вона похилилася і зцілила.
Боже Милосердя не треба випрошувати — його треба приймати, тому що Бог його дає. Коли ми просимо про це, хочемо — то цим ми відкриваємо двері свого серця, і це милосердя в нього вливається. Можливо, ми цього не відчуємо, але воно є.
Про материнство Богородиці Діви щодо нас говорив у прямому ефірі Апостольський Нунцій, архієпископ Вісвальдас Кульбокас:
— У Бердичеві ми святкуємо урочистість Божої Матері Святого Скапулярію. Це наша Мати. Тому мій перший молитовний намір — щоб нам самим бути з нашою Мамою, щоб ми самі Її любили. Потім — про Її заступництво. Воно важливе і для Церкви, і для України. Для Церкви — щоб була жива, завжди молода, гарна, як Вона. І для України — щоб могла захиститись від агресора, бути єдиною.
Я також молюся за дітей, депортованих, за поранених, за полонених, також за священників, волонтерів і капеланів на фронті.
Нехай Господь благословляє і захищає кожного з вас!
Всю Україну — під покров Марії
— Напевно зараз одне велике прохання, яке лунає зі всіх сердець, це прохання до Бога за посередництвом Пресвятої Діви Марії про дар миру, — так відповів на запитання CREDO єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава. — Особливо коли ми збираємося 16 липня тут, у Бердичеві, і просимо Бога за заступництвом Марії, бо знаємо, що Вона є особливим знаряддям в руках Божих. Надіємося, що Марія випросить для нас цей мир. І я думаю, що Україна зараз потребує цього покрову Марії [яким є кармелітський скапулярій]. Будемо просити під час цієї Євхаристії, щоб Вона простягла свій покров над цілою Україною, щоб Марія захистила нас від зла, яке походить від російської федерації.
— Так, це єдиний намір, — своєю чергою, підтвердив о. Андрій Немченко. — Ми просимо і хочемо, щоб Богородиця не просто «допомогла» — Вона й так допомагає, — але щоб ми прийняли Діву Марію так, як Йоан під Хрестом. Щоб ми згадали: Ісус невипадково сказав — «ось твоя Мама, будь Її сином». Щоб ми пригадали, що ми трохи капризні діти, що треба змінюватися.
Представники різних парафій зібралися, щоб озброїтися благодаттю під покровом Богородиці, і занести її додому, стати «людьми миру».
Ми, як францисканці, знаємо: слова «мир і добро» належать до нашого девізу. І ми, як наш Засновник, повинні не просто це говорити, але так діяти. Треба навчитися від природи. Франциск захоплювався кожним створінням Божим. Сьогодні я йшов до храму і дивився, як серед асфальту проростають рослинки. Вони не мають великої сили, щоб його пробити, якби не були підсичені корінням і якби сонечко їх не приваблювало. Потрібно тільки одне: тріщинки в асфальті. Тобто наше завдання — розбивати цей «асфальт зла», ненависті, корупції, всього негативу, який маємо, робити тріщинки, — і тоді буде цей розвиток. Тому всіх прошу молитися, щоб Україна була «Божою землею». Всім бажаю того, що каже гасло: «Слава Богу і мир Україні!»
З яким молитовним наміром прибув до Бердичева єпископ Олександр Язловецький?
— У мене було кілька намірів, — зізнався ієрарх, — але головний, звісно, це не таємниця: про мир в Україні. Єдине, чого просимо, чого прагнемо, і розуміємо, що від цього залежить дуже багато, якщо не все, — це мир.
Я ішов у Київському, тобто Фастівському паломництві, п’ять днів. Із Києва взагалі вийшов тільки один о. Руслан Михалків, ми долучилися у Фастові, нас було десятеро, потім ще прийшли люди. Дуже рекомендую — гарне паломництво! Насамперед, дуже гарний маршрут. Багато сіл, багато черешень, дуже приємна домашня атмосфера.
Паломники протягом цих днів змінювалися. Бо не обов’язково йти від початку до кінця! Хтось приєднувався на день-два.
Молитись разом, щоб молитва була сильною
Любить марійні паломництва ординарій Кам’янець-Подільський єпископ Леон Дубравський. З яким наміром він прибув до Бердичева?
— Насамперед, щоб випросити у Матінки Божої Бердичівської, щоб уже закінчилась війна. Бо стільки молодих хлопців загинуло — серце обливається кров’ю. Цим хлопцям треба жити, будувати — сім’ю, державу, Церкву; а ми змушені їх хоронити! Це дуже боляче.
А по-друге, я приходжу до Матінки з тими намірами, з якими до мене приходять люди. У кого якісь проблеми в родині, хвороба, чи молодь — не можуть завагітніти, дуже часто з проханням про молитву про це приходять жінки, а дівчата хочуть вийти заміж, просять собі доброго чоловіка… Я несу всі ці інтенції, з якими люди до мене приходять, наче до лікаря. Стараюся вслухатися в їхні проблеми, перейнятися їхніми клопотами і, мірою змоги, представляю їх Богові: у Розарії, чи на Євхаристії, коли тримаю Гостію. Прошу Господа, щоб Він глянув милосердним оком на нашу країну і щоб перемогла правда. Бо диявол — батько брехні: він постійно бреше, бреше, і люди починають йому вірити — ось найстрашніше! Тому я би хотів, щоб перемогла правда. Щоби світ побачив правду про Україну і росію. Будемо молитись і просити Матір Божу, щоби Дух Святий зійшов на Україну і на росію, відновив обличчя цієї землі, цих людей. Про дари Духа Святого: щоб ми співпрацювали з Матінкою Божою. Вона просить: моліться Розарій! Тож і моє прохання таке: вдома щоденно збирайтеся разом, щоби спільно в родині молитись, молитись, молитись. Якщо сім’я збирається на молитві, то вона зміцнюється, вона буде жити, триматись разом, і ніколи не захворіє хворобами цього світу: заздрістю, злістю, ненавистю.
Треба просити — і дякувати. Треба дякувати Богу за кожного священника, за кожне покликання, за кожну людину, яку зустрів на своєму шляху, за день, сонце, дощ, воду, їжу — за все, що маю, я дякую Богові постійно. Маю очі, маю ноги, руки — дякую Йому за це! Дивлюсь на людей, які сьогодні ніг, рук не мають… За все хочу дякувати, просити і перепрошувати Бога. Хочу дякувати Богові і благословити всіх вас: Господь з вами!
З Бердичева — до Фатіми
Як на бердичівське святкування дивиться о. Роман Демуш, заступник голови Патріаршої комісії у справах молоді (УГКЦ), член українського оргкомітету Всесвітнього дня молоді?
— Ми разом з о. Вальдемаром Павелцем, паллотином, співвідповідальні — він від РКЦ, я від УГКЦ. Цього року зробили спільний організаційний комітет, щоб зібрати і привести українську молодь на День молоді в Лісабоні, який відбудеться вже незабаром, 1‑6 серпня.
У Бердичеві я вперше. Для мене контекстом цьогорічних молодіжних подій є гасло, яке вибрав для ВДМ Святіший Отець: «Марія пустилася швидко в дорогу». І ось ми говоримо про те, що мандруємо «від Марії до Марії»: адже вчора ми з представниками Оргкомітету, які прибули з Лісабону, були на прощі в Зарваниці, а сьогодні — на прощі в Бердичеві. І розпочинаємо наше українське паломництво, яке у Фатімі буде 1 серпня. Там зустрінуться групи української молоді, щоби там, біля стіп Пресвятої Богородиці, молитись за Україну, за мир, і вже потім поринути в атмосферу Всесвітнього дня молоді.
Учасників буде більше, ніж ми очікували і сподівалися. Це може втішити. Ми спочатку збиралися завезти туди десь 50, ну нехай 100 осіб. Але сьогодні з радістю можемо констатувати, що на ВДМ у Лісабоні буде понад 500 молодих українців! Звісно, більшість їх буде з України (близько 300 осіб), а всі інші — це молодь, що з’їдеться з різних країн. Це, зокрема, Італія, і Португалія, Німеччина, Польща, і зі США — Філадельфія, і з Франції, і з Великої Британії… Ми справді тішимося, що нам вдалося об’єднати стільки української молоді.
Наше багатство — у різноманітності. Різниця в обрядах це збагачення. Вони показують красу Католицької Церкву. Сподіваюся що в ці дні нам вдається прийти до Богородиці — нашої Мами, з усіма нашими проханнями, з нашими сльозами. Можна навіть не говорити і не пояснювати, Вона все знає, — а дозволити Їй нас обійняти материнськими руками. Це те, чого ми дуже потребуємо і чого дуже потребує також наша молодь: кинутись в обійми Матері. Україна страждає від ран, завданих війною. Тому тут, у Пресвятої Богородиці в Бердичеві, ми молимося за всю нашу молодь.
Читайте також:
Свято в Бердичеві: це ще не день перемоги — але день її наближення!
Матері Божій в Бердичеві подарували фігурку Дитяти Ісуса — Царя Миру
Перші молитви на Бердичівському святі: «У всіх нас один намір — ми просимо справедливого миру»
фінансово.
Щиро дякуємо!
