Апостольський лист Франциска у формі motu proprio, виданий 8 серпня ц.р., яким змінено формулювання двох канонів у Кодексі канонічного права, фактично поклав край існуванню в Католицькій Церкві такого явища, як персональна прелатура.
Персональна прелатура була утворенням, яке в церковному праві перебувало на рівні дієцезії: зі своїм єпископом, духовенством і гроном мирян. Приписи канонічного права були сформульовані так, що дозволяли створення інших персональних прелатур; однак фактично в Церкві досі існувало тільки одне таке утворення — Opus Dei, «Діло Боже», яке 1928 року заснував св. Хосемарія Ескріва.
Аналіз нових приписів щодо персональних прелатур зробив італійський теолог і маріолог о. Джанкарло Рокка з Товариства Святого Павла (пауліст). Його огляд оприлюднив італійський портал «Settimana News». На думку о. Джанкарло, такого листа «з власної волі» (як перекладається motu proprio) можна було чекати вже після Апостольського листа «Ad charisma tuendum» від 14 липня минулого року, що був скерований безпосередньо до Opus Dei. Той папський документ, зокрема, позбавляв «Діло Боже» свого єпископа і переносив юридичне підпорядкування з Дикастерію у справах єпископів до Дикастерію у справах духовенства. Того разу Франциск не назвав Opus Dei прямо, але весь зміст його листа однозначно стосувався тільки цього утворення, яке мало ранг персональної прелатури від 28 листопада 1982 року.
Нагадавши історію цього церковного адміністративного утворення і рішуче визнаючи, що її місце в Кодексі канонічного права знаходиться у частині, присвяченій мирянам, — замість попередніх усталень, які включали його до канонів стосовно ієрархії, — Франциск звів Opus Dei до статусу навіть нижчого, ніж мирянський інститут. Той статус був затверджений 1950 року, становлячи підставу для гордості, бо був першим і взірцевим для всіх мирянських інститутів.
У такому характері «Діло Боже» мало тоді генерального настоятеля і могло інкардинувати, тобто приймати у свої шереги, священників і мирян. За нового підходу, тільки священники можуть бути інкардиновані у це відкрите клірицьке товариство, яке підпорядковувалося Дикастерієві у справах духовенства. Стало очевидним що Opus Dei позбавили мирян, які становили його головну силу: віднині їх уже не можна вважати його членами.
Це випливає з проголошених Франциском змін у канонах 295 і 296 ККП, які визначають, що юридична особа (тобто в цьому разі кожний вірянин чи вірянка) має свого настоятеля і ординарія (дієцезіяльного єпископа). А отже, миряни-члени Opus Dei уже не можуть підпорядковуватися настоятелеві Opus Dei як своєму ординарію, але повністю залежать від свого парафіяльного настоятеля і єпископа. Це означає кінець усім планам про те, що прелатура зможе діяти як «персональна дієцезія зі своїми вірянами» — про що мріяв св. Хосемарія, який свого часу прагнув, щоб Генеральний дім створеного ним Діла мав статус дієцезії. Однак цю ідею визнав «позбавленою сенсу» ще кардинал Доменіко Тардіні (1888-1961), який тоді був тоді захисником Opus Dei. У цьому світлі можна краще зрозуміти раніші, апріорі приречені на невдачу спроби домогтися єпископства для отця-засновника.
Справа мирян та їхнього місця в лоні прелатури занепокоїла Opus Dei. І якщо у перших папських текстах говорилося про духовенство, що належить до прелатури, та про мирян, що працюють для неї на підставі контрактів, то надалі цього підходу вже було замало, і їх пробували по-різному включати до прелатури. Про це говорять визначення з Катехізису Opus Dei, де в сьомому (2003) та восьмому (2010) виданнях є деякі відмінності у формулювання зв’язків, що єднають мирян із прелатурою. На думку автора огляду, о. Джанкарло Рокки, ці рішення складно зрозуміти до кінця, бо вони об’єднують в один церковний організм і священників, і мирян, тоді як папські документи чітко розрізняють ці групи. Саме «Діло Боже», отримавши суперечливі думки деяких теологів і каноністів, зрештою відкинуло погляд про те, що миряни не можуть бути повноправними членами цієї організації.
Отож здається, що нові рішення Папи змусять Opus Dei заново переосмислити всю свою структуру. Вже після того, як було оприлюднено минулорічний лист Франциска, товариство заявило, що працює над новими структурами, — однак не подаючи жодних подробиць. Головними проблемами для Opus Dei були і є, як уже сказано, миряни, які є також і його істинною силою.
На думку італійського теолога, якби Opus Dei залишився мирянським інститутом, то нинішніх проблем би не було. А якби це утворення повернулося до вигляду Інституту світських — як це пропонувалося в Іспанії — або Товариства апостольського життя (з обітницями чи без них), то напевно здобуло би мирян, які могли би мати дійсну участь у його житті. Лінія Папи виглядає чіткою і виразною, лінія Opus Dei — поки що не дуже.
Отець Рокка зауважив, що вже після проголошення Апостольської конституції «Praedicate Evangelium» від 19 березня 2022 р., що реформувала Римську курію, треба було очікувати втручання Папи у справу Opus Dei. Невідомо було тільки, коли саме це настане. Бо, по суті, ст. 117 цієї конституції чітко стверджує, що компетенції новоствореного Дикастерію (замість попередньої Конгрегації) у справах духовенства поширюються також на персональні прелатури.
Автор огляду також згадав, що майже одразу після оприлюднення нинішнього motu proprio прелат Opus Dei о. Фернандо Окаріз у відкритому листі-заяві запевнив, що він повністю погоджується з розпорядженнями Папи як відповідними харизмі цього об’єднання. Opus Dei «з синівським послухом» прагне розвиватися за вказівками Франциска і з залученням усіх своїх членів.
КАІ
фінансово.
Щиро дякуємо!
