Нині через війну багато хлопців і дівчат, а також подружніх пар подовгу не бачать одні одних. Як їм розвивати свої стосунки? Чи взагалі можливо побудувати здорові стосунки за таких умов?
Розповідає брат Олександр Могильний OFM Cap.
За кохання варто боротися
Завжди є причина, чому пара живе порізно. Хтось — на фронті, а хтось просто за кордоном. Хтось іде й захищає свою державу — а значить, захищає свою кохану. Не якусь абстрактну державу, якихось абстрактних людей, а людей, які залишилися вдома, які чекають на мене. Я їх захищаю. А коли хтось виїздить за кордон, через понад півтора року війни, коли лінія фронту, лінія безпеки вже більш-менш окреслена, і не повертається, то вже виникає запитання — чому? Що далі буде з цими стосунками?
Особливо це стосується неодружених закоханих. Бо коли немає реальної зустрічі — емоції «влягаються». Не йдеться про емоції, які ведуть до гріха, а ті, що виникають для вираження почуттів до коханої людини. Можна зустрічатися віртуально, говорити про любов хоч і щодня. Але запитання: чому немає живої зустрічі? Що далі? Тут кожен має дати собі відповідь: «Чого я хочу?»
Навіть ця війна навчила нас жити в певному емоційному добробуті. Війна показала, що є найважливішим; що всі другорядні речі відходять на дальній план. Війна говорить нам про нашу людяність, про співпереживання, про солідарність, вірність. Бо кохання, любов — це дар Бога, за який треба боротися.
Іноді пара (не подружжя) розходиться, бо «не вдалося», не зійшлися характерами, як то кажуть; не вийшло. Ні — то ні. Але коли хтось не бореться за своє кохання, не дозволяє своїм почуттям проникати глибше, то це певною мірою є гріхом, злочином. Боротися за кохання — це боротися за людину. Йдеться не про владу над людиною, а про стосунки, щоб бути поруч. Коли дівчина чекає свого коханого з фронту, вона вірна — це шляхетно. Так, вона втрачає своє життя, і невідомо, повернеться він чи ні, і яким він повернеться. Але вона його чекає. Це — християнство. Йдеться про жертву. Вона бореться за своє кохання, а її коханий знає, заради кого він воює, кого захищає.
Проте коли хтось виїжджає у пошуках кращого життя, бо навіть коли війна закінчиться, тут буде розруха, відбудова, а я хочу жити гарно, якісно, вдосталь, — це зрада. Це говорить про те, що від самого початку нічого серйозного не було. Людина вимагає емоцій і забезпеченого добробуту.
Натомість коли людина по-справжньому кохає, навіть якщо вона невіруюча, то вона вже певною мірою є з Богом, із воскреслим Христом. Лише Бог може подарувати кохання. Воно не є власністю людини. І наші хлопці й дівчата, які нас захищають, живуть цим коханням. Бог діє через ці почуття і дає силу. Ці люди знають, заради кого, заради чого вони живуть. І це вже не просто людське: це вже вище, Боже. Християнство — це не лише молитися, ходити до церкви, приймати таїнства. Це більше. Стосунки людей, їхні почуття, емоції — це найкраще, що є у цьому світі.
Як підтримувати стосунки на відстані?
Якщо пара познайомилася в реальному світі, але потім, силою обставин, змушена жити порізно, не має можливості фізичної зустрічі, — чи можна після тривалої розлуки побудувати здорові стосунки?
Можна. Бо людина завжди повертатиметься до початку — а початок був у реальності. Навіть у подружжі, коли є криза, пара має в покорі прийняти, що їхнє кохання десь загубилося. Тоді варто взятися разом за руки й повернутися до початку. Загубилося, бо пара втратила Бога, й має вернутися не до поверхових емоцій, а до глибини своїх стосунків, які дав їм Бог. Це стосується будь-якої пари — і одруженої, і неодруженої. Війна розділила, війна заважає; але люди, які люблять одне одного, використовуватимуть будь-яку, навіть найменшу нагоду, щоб зустрітися. Бо їхні стосунки почалися в реальності.
Чи можна подружжю відправляти одне одному інтимні фото?
Зараз через війну в Україні багато подружжів розділені. Чоловік і дружина можуть перебувати далеко одне від одного. Часом, щоб якось підтримати стосунки на відстані, вони відправляють інтимні фото. Чи це добре?
Ніщо не замінить реальної фізичної присутності. Можна обмінятися словами, думками, інформацією — але немає зближення. Інтимні фото чи відео — це частина віртуального світу, який убиває реальність емоцій; їх там немає, їх там не можна побачити. У реальній зустрічі тіло — моє і коханої/коханого — говорить про емоції при зустрічі. Коли між чоловіком і жінкою є конфлікт, то й тіло говорить про цей конфлікт. Подружжя з досвідом бачить це вже по реакції тіла свого партнера, коли вони ще навіть не почали говорити. У віртуальному світі цього немає. Якщо немає реального світу, то все інше буде травмою. Тому, наприклад, секс по телефону — це теж гріх.
Повністю розмову з братом Олександром Могильним OFM Cap дивіться тут і тут
Читайте також:
Чи можливо побудувати стосунки на відстані?
Як розмовляти з дітьми про секс
Як підлітків навчити християнського погляду на секс
Чи можна неодруженим закоханим цілуватися?
Як у стосунках може проявлятися гріх нечистоти?
Чому порнографія і мастурбація — це гріх?
фінансово.
Щиро дякуємо!
