Для екуменізму потрібні довіра і надія

Тему для цьогорічного Тижня молитов про єдність християн підготувала екуменічна група із західноафриканської країни Буркіна-Фасо, разом зі спільнотою «Chemin Neuf» («Новий шлях»).

З 18 по 25 січня триватиме черговий Тиждень молитов про єдність християн, який налічує вже понад столітню традицію. Темою цьогорічних молитовних заходів є слова з Євангелія від Луки, сказані Ісусом до законовчителя: «Люби Господа, Бога твого… і люби ближнього свого, як себе самого». Посібник для його проведення опублікований Дикастерієм сприяння єдності християн та Всесвітньою радою Церков.

Тексти з коментарями, молитви та вказівки для проведення цих днів підготувала екуменічна група із західноафриканської країни Буркіна-Фасо, під проводом місцевої спільноти «Chemin Neuf».

Любов Христа об’єднує всіх християн

Спільне переживання цього досвіду, за словами учасників редакційної групи, стало справжньою подорожжю екуменічного навернення. Вона привела їх до усвідомлення того, що любов Христа об’єднує всіх християн і є сильнішою за їхні розбіжності.

Після початкового процесу підготовки міжнародна група, призначена спільно Дикастерієм сприяння єдності християн із католицької сторони та Комісією «Віра і порядок» Всесвітньої ради Церков, зустрілася в Римі у вересні 2022 року. Разом із місцевою редакційною групою вони переглянули й підготували остаточний проєкт текстів для цьогорічного Тижня молитов. Тексти включають вісім пропозицій для спільної молитви, які є доступними для християн різних конфесій і народів.

Щоб усі були одно

Ісус молився, щоб Його учні були одно; але дорога до цього нелегка. «Взаємна необізнаність між Церквами і взаємні підозри ослаблюють прагнення стати на екуменічний шлях», — читаємо в посібнику. «Дехто може побоюватися, що екуменізм призведе до втрати конфесійного самовизначення й завадить “зростанню” їхньої Церкви.

Щоб іти шляхом екуменізму, потрібні довіра і надія. І необхідно, щоб Церкви дедалі більше включали екуменічні ініціативи у свої душпастирські програми та сприяли екуменічній формації душпастирів і всіх вірних. Справжнє духовне, душпастирське та церковне навернення, без прозелітизму, є необхідним для справжнього екуменічного діалогу. Християнська єдність — це благодать, яку потрібно випрошувати у Бога в молитві».

Релігійна дійсність в Буркіна-Фасо

В Буркіна-Фасо проживає 21 мільйон людей, які належать до близько 60 етнічних груп. Близько 64% населення — мусульмани, 9% сповідують традиційні африканські релігії, а 26% — християни (20% католиків, 6% протестантів). Отож, соціальне співіснування є непростим.

Після масштабного нападу джихадистів у 2016 році, умови безпеки та соціальної згуртованості в країні різко погіршилися. Поширення терористичних атак, беззаконня і торгівля людьми принесли три тисячі смертей і майже два мільйони внутрішньо переміщених осіб; тисячі шкіл і медичних центрів було закрито, а значна частина соціально-економічної інфраструктури зруйнована. Християнські храми, зокрема, стали мішенню збройних нападів: численні священики, пастори й катехити були вбиті, інші — викрадені. Через тероризм більшість християнських культових споруд на півночі, сході та північному заході країни були закриті. Богослужіння можливі лише у великих містах та під охороною поліції.

Однак, попри все, зростає певна солідарність між релігіями, а їхні провідники прагнуть до примирення та соціальної єдності. Одним із прикладів є Комісія з християнсько-мусульманського діалогу при Конференції католицьких єпископів Буркіна-Фасо – Нігер. Вона докладає значних зусиль для сприяння діалогу та співпраці між різними етнічними групами.

Любов до ближнього, яку заповідав Ісус, зазнає випробування, але свідчення християн виявляється ще більш необхідним у цій країні. Серед християн Буркіна-Фасо є бажання та усвідомлення потреби наново відкрити свою єдність у Христі, а спільноти усвідомлюють, що поділ між християнами ранить Церкву і Христа. Отож вони будують мости, «безповоротно стаючи на шлях екуменічних пошуків, слухаючи так Духа Господнього».