«Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву, бо гнів людини не чинить справедливости Божої. Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі. Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи» (Як 1, 19-22).
Відвідини літніх людей — це те, про що ми всі говоримо, але на що ніколи не знаходимо часу. Ми знаємо: часто все, чого хочуть старенькі, — це хоча би простий телефонний дзвінок. Однак цей невеликий обов’язок щоразу відходить на другий план.
Коли я була молодшою, мене гнітили відвідини людей у будинку пристарілих. Лише коли моя мати померла, а я почала шукати розради у двох її ще живих сестер, я зрозуміла цінність часу, проведеного з літніми родичами.
Такі візити — це не завжди легко. Втрата пам’яті або труднощі з пересуванням можуть зробити спілкування з літніми людьми менш приємним, ніж дозвілля з молодшими. Це може бути важкою працею, що потребує рясної молитви: просто підтримувати розмову з людьми похилого віку у позитивному ключі, або повільно й обережно йти поруч із ними на прогулянку чи у кафе. Однак радість від часу, проведеного з мудрістю та служіння Христу, якого ми сприймаємо через найменших з нас, з надлишком компенсує додаткові зусилля.
Тепер я з нетерпінням чекаю зустрічі зі своєю останньою живою тіткою. Мої візити — це можливість не тільки висловити щиру любов, але й чогось навчитися з величезного обсягу знань, якими вона зі мною поділилася. Моя 94-річна тітка дуже рада бачити мене і обіймає мене щоразу, коли я приїжджаю. Вона любить мене такою, яка я є, з моїми помилками та іншими негараздами. Разом ми згадуємо спільних родичів, які давно пішли з цього світу. Для мене відвідини тітки — це можливість побути якомога ближче до моєї матері по цей бік раю, оскільки вони мають так багато спільних рис.
Незважаючи на минулі непорозуміння між мною та моєю тіткою, сьогодні нас об’єднує спільна радість. Ті негаразди більше не мають значення тепер, коли нас у родині стало набагато менше. Тепер я можу сміятися над відвертими коментарями моєї тітки і навіть брати на озброєння певні гострі слівця.
Ці візити дуже важливі, тому що часто вони — одна з небагатьох втіх для старої людини. Багато хто щиро любить 94-річного родича, але не має ні часу, ні сміливості проводити з ним час. Однак зусилля, які ви витратите на це спілкування, це мізер порівняно з тим, як воно допомагає літній людині впоратися з щоденною одноманітністю перегляду телевізора та самотнього читання книжок.
Будьте ж тим єдиним відвідувачем, який знайде на це час.
Переклад CREDO за: Маріелла Гіргольцер, National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
