Нещодавно вказівки італійської Конференції єпископату щодо свячень осіб, які мають гомосексуальні схильності, перетворилися на сенсацію як у католицьких, так і у світських медіа.
Подекуди гучні заголовки заявляли, нібито «Ватикан дозволив відкритим геям ставати священниками», подаючи це як величезний «прогрес» і сіючи сум’яття серед вірних. CREDO звернулося по роз’яснення до єпископа-ординарія Київсько-Житомирської дієцезії Віталія Кривицького, який пояснив, що насправді жодної сенсації немає, ніяких нових рішень Ватикан не ухвалював і у підході Церкви до свячень гомосексуальних осіб абсолютно нічого не змінилося.
— Це ніякий не «новий документ», а 4-те видання італійської версії вказівок про дар священницького покликання Ratio Fundamentalis Institutionis sacerdotalibus, — пояснив єпископ. — Засідання, на якому обговорювався даний конкретний текст, відбулося ще у листопаді 2023 році, а затверджений він був Дикастерієм у справах духовенства 8 грудня 2024 року ad experimentum (у якості експерименту) терміном на три роки.
Натомість, ватиканський, тобто взірцевий текст інструкції, був ухвалений ще у 2016 році. Параграф 200 цитує інструкцію (тоді) Конгрегації у справах католицької освіти від 2005 року, яка чітко зазначає: «щодо гомосексуальних тенденцій, які є лише вираженням тимчасової проблеми — наприклад, ще не пройденої підліткової кризи, — то вони, однак, мають бути чітко подолані принаймні за три роки до рукоположення дияконату».
Що стосується останньої версії італійської Інструкції, довкола якої спалахнули суперечки, то у ній дослівно говориться наступне: «Церква — хоча глибоко поважає цих людей — не може дозволити прийняти до семінарії чи висвячувати людей, які практикують гомосексуалізм, мають глибоко вкорінені гомосексуальні схильності або підтримують так звану гей-культуру. Згадані особи фактично перебувають у ситуації, яка серйозно перешкоджає правильним стосункам із чоловіками та жінками.
У виховному процесі, коли йдеться про гомосексуальні схильності, розпізнавання не повинно обмежуватися лише цим аспектом, але — як і у випадку кожного кандидата — воно має охоплювати повну картину особистості юнака, щоб, пізнаючи себе та інтегруючи цілі свого людського і священицького покликання, він осягнув загальну гармонію».
Інструкція також зазначає, що метою формації кандидата до священства в емоційно-статевій сфері є здатність вітати як дар, вільно обирати і відповідально жити у цнотливості — тобто у целібаті, цілковито утримуючись від сексуальних зв’язків, оскільки «тільки чиста любов є справжньою любов’ю», а целібат полягає не лише в контролі над своїми сексуальними потягами, але й у «розвитку стосунків, заснованих на Євангелії, у подоланні владолюбства».
Отже, підбиваючи підсумки, слід наголосити, що ніяких нововведень з боку Ватикану немає, що «сенсація», роздмухана у медіа, є насправді останньою італійською редакцією старого ватиканського документа (виключно для внутрішнього вжитку італійською Конференцією єпископату і ухваленою ad experimentum на три роки), і що ні про яких «відкритих геїв-священників» не йдеться.
З повними текстами інструкції англійською, італійською, німецькою, польською, португальською, французькою та іспанською мовами можна ознайомитися на офіційному сайті Дикастерію у справах духовенства:
Ratio Fundamentalis Institutionis sacerdotalibus
фінансово.
Щиро дякуємо!
