Віри вчимось з чоловіком у сина. Бо він вірить без жодних сумнівів і без будь-яких «але». У першому класі він зразу зробив опитування: хто католик, хто православний – і прийшов додому шокований: «Мам, ти уявляєш Ізя ( це його однокласник) не вірить в Бога». Він цілий рік ходив за ним слідом і проводив йому свої дитячі катехизи. Не знаю чи повірив Ізя в те , що Бог є, чи просто йому набридла настирливість Ярика, але одного разу мій син прийшов додому щасливий зі словами: «Все, Ізя вже вірить, він мені це сказав». Я думаю, якби ми дорослі так наполегливо і терпляче розповідали іншим про Ісуса, може, також хтось через нас би і навернувся?
А в колективі, у якому я працюю, ніби мовчазний нейтралітет. Я – католичка, – ще одна – п’ятидесятниця, інші – православні, але до церкви не ходять. Поговорили одного разу про Бога, та й усе – кожен у свою нірку. Невже, проживши втричі більше, ніж мій син, маю вчитись у нього не соромитись віри? Бо, насправді, і не знаю, чого боюсь: осуду чи нерозуміння? Чи може для мене віра – це щось особисте, чого не можу передати іншим?
А Ярослава взагалі цікавить все, що стосується церкви. Він без упину досліджує, чим же так відрізняються між собою католики і православні? Якось, років зо три тому, приходить додому і плаче. Схлипуючи, розповідає, як пішов у церкву подивитись, що ж там і як, але коли перехрестився, інші діти його вигнали. Сказали, що нема що католику у них робити. Може, у кожному із нас сидить така дитина, яка думає, що нема іншим чого біля Бога бути. Так, ми відкрито не виганяємо з храму, але й не запрошуємо в нього.
Після того випадку Ярослав прокинувся ранком і каже: «Мам, ти знаєш, мені такий гарний сон приснився, ніби наш отець Казимір разом з тим батюшкою, що в церкві, у великому-великому храмі разом вели службу.»
Цікаво, чи дитячі сни збуваються?
_________________________________________________________
УВАГА!
У блогах подається особиста точка зору автора.
Редакція CREDO залишає за собою право не погоджуватися зі змістом матеріалів, поданих у цьому розділі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
