Якщо ми хочемо по-справжньому практикувати споглядальну молитву, потрібно слухати Бога, уважно стежачи за Його внутрішніми порухами у глибині нашого серця.
Часто під час молитви ми перехоплюємо ініціативу і представляємо Богові всі свої потреби та бажання, виливаючи Йому своє серце.
Під час споглядальної молитви зазвичай відбувається навпаки. Ми чекаємо на Бога і слухаємо Його та Його прихований голос.
Катехизм Католицької Церкви пояснює цей аспект так:
«Контемплятивна (споглядальна) молитва — це слухання слова Божого. Це слухання, що аж ніяк не є пасивне, є послухом віри, це його безумовне прийняття слугою та любляча згода сина» (ККЦ 2716).
Нам може бути важко прислухатися, оскільки ми завжди прагнемо щось робити під час молитви.
Головне — слухати так, як Пречиста Мати слухала Бога:
«Втім, слухання бере участь у “Так” Сина, що став Слугою, та “Нехай буде” (Fiat) Його покірної служниці» (ККЦ, 2716).
Це слухання спонукає нас уповільнити темп і відкрити свої двері, щоб через них увійшов Бог.
Контемплятивна молитва — це не той тип молитви, який випадково вибирають «на пробу», але до неї мають належати зусилля сумління, щоб зупинитись і прислухатись до голосу Бога.
фінансово.
Щиро дякуємо!
