Святе Письмо не завжди надає нам настільки повну інформацію, як нам би хотілося. Одне з питань, яке воно залишає без чіткої відповіді: куди саме пішов Ісус, коли вознісся на небо тілесно і духовно?
У Євангелії від Луки лаконічно сказано, що Він вознісся на небо: «І Він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх. А як Він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо» (Лк 24, 50-51).
Те саме питання стосується тіла Марії, оскільки догмат про Внебовзяття стверджує, що Вона також була взята на небо тілесно і духовно.
Катехизм Католицької Церкви натомість стверджує, що «небеса» — це не фізичне місце, куди можна дістатися, або яке можна знайти на мапі: «Цей біблійний вираз [що єси на небесах] не означає якогось місця (“простору”), лише спосіб буття; не віддалення Бога, а Його велич. Наш Отець не перебуває десь “в іншому місці”; Він є “понад усім” тим, що ми можемо уявити собі про Його святість. Саме тому, що Він є Трисвятим, Він є дуже близько до серця покірного і розкаяного» (ККЦ, 2794).
Читайте також: Чи небеса — це фізичне місце, де живе Бог?
Рішення святого Томи Аквінського
Тома Аквінський, розмірковуючи над цією темою у своїй «Сумі теології», навів такий аргумент щодо того, де саме перебуває тіло Ісуса, оскільки воно є фізичним тілом, однак на даний момент не перебуває у сотвореному світі:
«В місці передбачене його вмістилище; тому перше вмістилище має форму першого місця — це перші небеса. Тому тіла мають знаходитись в якомусь місці, оскільки вони обмежені небесним тілом.
Однак прославлені тіла, а особливо Христове, не мають потреби в такому обмеженні, оскільки нічого з небесного тіла не отримують, а лише від Бога через засіб душі. Тому ніщо не заважає тілу Христа знаходитись поза межами небесних тіл і загалом не в обмеженому місці.
Так само немає і необхідності, щоб поза небесами існував вакуум, оскільки там немає ані місця, ані потенціальності, прийнятної для тіла, натомість потенціальність доступу туди знаходиться у Христі. Тож коли Аристотель доводить (De Coelo II), що поза небесами немає тіла, треба розуміти, що це стосується тіл, що перебувають в стані чистої природи, як видно з доказів».
По суті, Аквінський стверджує, що є щось «за межами» Всесвіту. Це не означає, що туди можна долетіти космічним кораблем, а лише те, що воно перебуває поза часом і простором. У цьому «місці» (за браком кращого слова) прославлені тіла перебувають до кінця часів.
Інший вимір?
Як люди, ми не маємо точних слів, щоб це описати. Деякі середньовічні християни вважали, що Землю оточують різні «сфери». Інші теологи описували це як інший «вимір». Хоча це невдала аналогія, наша сучасна уява може намалювати собі щось подібне до «мультивсесвіту» Marvel, який по суті є іншим рівнем існування, що перебуває поза межами нашого всесвіту. Єдиний шлях, яким ми можемо «дістатися» цього місця — це дорога смерті.
Джон Р. Р. Толкін поетично описав середньовічний погляд на смерть у своєму епосі «Володар перснів». У його міфології є місце під назвою Валінор, яке спершу було пов’язане зі світом «спочатку», але потім було від’єднане та продовжило існувати поза ним. Спеціальні кораблі могли доставити туди людину «прямою дорогою», але ці кораблі були фактично символом смерті, оскільки вони ніколи не поверталися назад у Середзем’я.
Хоч наведені вище образи є неточними, але вони можуть допомогти нам хоч якось спробувати зрозуміти те, що перебуває за межами відомого Всесвіту.
Таємниця
Бог не дав нам мапи чи координат небес, але Він дав нам компас. Цей компас — Святе Письмо, і добра новина полягає в тому, що через Ісуса ми можемо досягти небес, коли закінчиться наше земне життя.
Місцезнаходження тіл Ісуса та Марії — це таємниця, але після смерті ми зможемо її осягнути.
фінансово.
Щиро дякуємо!
