У суботу, 13 липня 2024 року, сотні людей різного віку та стану схилили коліна перед іконою Божої Матері Миру й Примирення у храмі при монастирі отців-францисканців та подякували за щасливо пройдений шлях. Завершилась духовна мандрівка прочан Львівської архідієцезії до Більшівців.
У цьому році, саме з 9 по 13 липня, у дні архідієцезіяльного паломництва до санктуарію Божої Матері Миру та Примирення, в Україні фіксували аномально високу температуру повітря. Ця екстремальна спека створювала додаткові труднощі та виклики для вірян, що пішки долали шлях у понад сто кілометрів. До Більшівців прибули паломники навіть із найвіддаленіших куточків Львівської архідієцезії. Цьогоріч усі великі групи (а їх було 5) мали фактично однакову кількість учасників: близько 120 осіб у кожній групі. Також було дві менші групи, які долали шлях на колесах: це ІІ Мостиське велопаломництво та І Львівське мотопаломництво.
На порозі санктуарію прочан зустрічав хранитель цього місця та настоятель храму о.Міхал Сташак. Святу Месу на завершення паломництва очолив єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава. Він прибув до санктуарію разом із групою блаж. Марти Вєцької, з якою подолав останній відрізок шляху. Подібно як і архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський, єпископ Кава щодня долав якусь частину шляху разом із прочанами, поділяючи з ними труд паломницького шляху.
Під час проповіді, зосереджуючи увагу слухачів на уривку Євангелія про відвідини Єлизавети, єпископ наголосив на тому, що Марія завжди першою поспішає на зустріч тим, хто Її потребує:
— Нам здається, що ми нікому не потрібні. А це неправда! Марія поспішає на зустріч із нами, як поспішала до Єлизавети, долаючи шлях, який не був безпечним. Проте Марія йшла, бо розуміла, що Єлизавета її потребує. І так само Марія йде до нас, в Україну, щоб ми відчули Її присутність. Тому дуже важливо запросити Її не лише до наших санктуаріїв, храмів та придорожніх капличок, але й до наших сердець, наших парафій, нашого народу; щоб ми не обмежували Її присутності лише спеціально відведеними для Її вшанування місцями. (…) Коли Марія приходить — усе миттю міняється. Нам сьогодні здається, що ми йдемо в напрямку смерті: кожна тривога, кожна неспокійна ніч чи день змушують нас думати, що немає світла в кінці цього тунелю. Та у Бога все навпаки. Бог діє там, де ми не можемо дати раду самі і кличемо Його на допомогу. (…)
Під час паломництва, відвідуючи різні групи, я жодного разу не чув, щоби хтось нарікав. Усім було спекотно, некомфортно, незручно; кожен дивився, скільки ще залишилося до місця наступної зупинки; але ніхто не нарікав. Усі прославляли Бога. Такого у нашому щоденному житті не побачиш. Навпаки, як тільки щось іде не так — ми відразу нарікаємо, знеохочуємося і втрачаємо радість життя. А Марія приходить до Єлизавети і прославляє Бога. Для перемоги над сатаною, над гріхом, над тими, хто нас хоче вбивати у цій війні, нам теж потрібно, як Марія, прославляти Бога. Цілий наш народ має прославляти Бога — і тоді ми переможемо. І це буде Господня перемога, не людська. Перемога, яка буде для нас даром!
Тому, кохані мої, зробімо це сьогодні! Не змарнуймо цієї миті, яку Бог нам дає тут і тепер, — прославляймо Його, дякуймо Йому, попри те, що на серці дуже важко, сумно і боляче. Ця прослава потрібна передусім нам, бо це нас зцілює, додає нам сили і дає перемогу над дияволом, який так сильно на нас заповзявся і хоче нас знищити.
Маріє, наша Мамо, будь із нами завжди; вислуховуй наші прохання, але навчи нас передовсім довіряти Богові і Його прославляти — не лише вустами, але й цілим нашим життям.
На завершення Святої Меси єпископ Едвард подякував усім групам за їхнє свідчення віри, за відвагу вийти на паломницький шлях у цей непростий час і за жертовність, із якою всі прочани долали кілометри під палючим сонцем.
Після Святої Меси відбулося нічне молитовне чування перед храмовим святом Відвідин Марією Єлизавети (у Більшівцях це власна урочистість, поза загальним календарем).
Нагадаємо, що санктуарієм Божої Матері Миру та Примирення з 1990 року опікуються конвентуальні францисканці, які стали відбудовувати храм після проголошення незалежності України. Починаючи з 2001 року, храм повністю відновив свою діяльність і відтоді знову почали приходити прочани, щоби вшанувати Більшівецьку Божу Матір. Чудотворний образ Божої Матері Більшівецької наприкінці Другої світової війни був вивезений у Польщу; нині він зберігається у Гданську, в храмі св.Катерини.
фінансово.
Щиро дякуємо!
