Літургійні читання на 24 лютого (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Перше і друге віднайдення чесної голови св. славного пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана

Апостол
3 Йн 1, 1-15

1 Старець — улюбленому Гаєві, якого я насправді люблю. 2 Любий, молюся, щоб тобі добре ве­лося в усьому і щоб ти був здо­ро­вий, як добре ведеться твоїй душі.
3 Бо я дуже зрадів, коли прийшли брати й засвідчили про твою прав­ду: як ти живеш у правді. 4 Більшої радості не маю від тієї, аби чути, що мої діти живуть у правді.
5 Любий, ти правильно робиш, що працюєш для братів і, зо­кре­ма, для чужинців. 6 Вони засвідчили твою любов перед Церквою. Добре зробиш, коли їх випровадиш так, як Богові до впо­доби. 7 Адже вони вийшли на діло задля [Його] Імені, нічого не беручи від язич­ників. 8 Тому ми повинні таких прий­мати, щоби стати співпрацівниками істини.
9 Я написав до Церкви, але Діо­треф, який любить бути першим у них, нас не приймає. 10 Тому, коли прийду, згадаю про його вчинки, які він робить, доко­­ря­ючи нам лихими словами. Та й цим не задовольняється, але і сам бра­тів не приймає, і тим, хто хоче прий­мати, забороняє та викидає з Церк­ви.
11 Любий, не наслідуй зло, але доб­ро. Хто робить добро, той від Бога, а хто чинить зло, не бачив Бога.
12 Про Димитрія свідчать усі, і сама правда. І ми свідчимо, а ви зна­єте, що наше свідчення прав­диве.
13 Багато мав я тобі написати, але не хочу чорнилом і пером. 14 Сподіваюся невдовзі побачити тебе й говорити з уст в уста.
15 Мир тобі! Вітають тебе друзі. Вітай друзів поіменно. [Амінь].

Євангеліє
Лк 19, 29-40; 22, 7-39

29 І сталося, як наблизився Він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветь­ся Оливна, то послав двох учнів, 30 кажучи: «Ідіть у село, що на­впро­­ти, а ввійшовши до нього, зна­й­­­дете прив’язане осля, на яке ні­хто з людей ніколи не сідав; від­в’я­жіть його і приведіть. 31 Коли хто запитає вас, навіщо від­в’язуєте, то скажете йому, що Гос­подь потребує його. 32 Посланці пішли й знайшли все так, як Він їм сказав. 33 Коли відв’язували осля, запи­та­ли його господарі: «Навіщо відв’я­зу­єте осля?» 34 Вони ж відказали, що Господь по­требує його.
35 Тож вони привели осля до Ісу­са і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса. 36 А коли Він їхав, стелили свою одежу на дорозі. 37 Як наблизився Він до підніжжя Оливної гори, багато учнів почали з радістю хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які побачили, 38 вигукуючи:
«Благословенний Цар, який іде в Ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!»
39 Та деякі фарисеї з натовпу ска­зали Йому: «Учителю, заборони це сво­їм учням!» 40 У відповідь Він сказав: «Кажу вам, коли вони замовкнуть, крича­тиме каміння!»

7 Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху. 8 І послав Він Петра й Йоана, ска­завши: «Підіть і приготуйте нам пас­ху, щоб ми її спожили». 9 Вони сказали Йому: «Де хочеш, щоб ми приготували?» 10 А Він відповів їм: «Ось, як буде­те входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде, 11 і скажіть господареві дому: “Учи­­тель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі cвоїми уч­нями?» 12 І він вам покаже велику при­брану світлицю, там приготуйте».
13 Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху.
14 І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним. 15 І Він сказав їм: «Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму. 16 Кажу вам, що вже не буду спо­живати її, аж поки вона не спов­ниться в Божому Царстві. 17 Взявши чашу та віддавши по­дя­ку, Він сказав: «Візьміть її і по­ді­­­літь між собою. 18 Кажу вам, що не питиму від­те­пер з плоду виноградного, аж до­ки не прийде Царство Боже».
19 І взявши хліб та віддавши по­дя­ку, переломив і дав їм, кажучи: «Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене». 20 Так само й чашу по вечері, ка­жу­чи: «Ця чаша — Новий Завіт у Мо­їй крові, яка за вас проливається».
21 Ось і рука того, хто видає Ме­не, зі Мною на столі. 22 Хоча Син Людський іде, як при­­­значено, але горе тій людині, яка Йо­го видає!» 23 І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить.
24 Була й суперечка між ними, хто з них більший. 25 А Ісус сказав їм: «Царі народів па­нують над ними, а ті, хто во­ло­ді­є ними, звуться доброчинцями. 26 Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і началь­ник — як слуга. 27 Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як той, хто обслуговує.
28 Ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях; 29 як за­по­вів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, — 30 щоб ви їли й пили за Моїм сто­лом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять пле­мен Ізрáїля.
31 Симоне, Си­моне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю; 32 Я ж благав за тебе, щоб не за­брак­ло тобі віри; і ти, коли навер­нешся, зміцни своїх братів». 33 Той відказав Йому: «Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, й на смерть». 34 Ісус же мовив: «Кажу тобі, Пет­ре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи, що не знаєш Мене».
35 І сказав їм: «Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взут­тя, то хіба чогось вам бракувало?» Вони ж сказали: «Нічого». 36 А Він сказав їм: «Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча. 37 Кажу вам, що в Мені має збу­ти­­ся те, що написано: “До злочинців зараховано Його”. Адже те, що сказане про Мене, звершується. 38 Вони сказали: «Господи, ось тут два мечі». А Він відповів їм: «До­ста­тньо».
39 Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні.

Предтечі:

Апостол
2 Кор 4, 6-15

6 Бог, який сказав: Нехай із тем­ряви засяє світло! — освітив наші серця, щоби просвітити пізнан­ня Бо­жої слави в особі Ісуса Христа.
7 Цей скарб ми носимо в гли­ня­них посудинах, щоб велич сили бу­ла Божа, а не наша. 8 В усьому нас тіснять, але ми не пригноблені; ми в скрутних обста­ви­нах, але не впадаємо в розпач; 9 нас переслідують, але ми не залишені; нас принижують, але ми не вигублені; 10 ми завжди носимо в тілі мер­твість Ісуса, щоб і життя Ісуса проя­вилося в нашому тілі. 11 Ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому смертному тілі. 12 Тому смерть діє в нас, а життя — у вас.
13 Маючи ж той самий дух віри, згідно з Писанням: Увірував я, тому й заговорив, — ми віримо, тому й го­воримо. 14 Оскільки знаємо, що Той, хто воскре­сив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить разом з вами. 15 Адже все – для вас, щоби бла­го­дать, примножена багатьма, щедро принесла подяку для Божої слави.

Євангеліє
Мт 11, 2-15

2 Йоан же, почувши у в’язниці про діла Христа, послав своїх учнів 3 запитати Його: «Чи Ти є Той, хто має прийти, чи нам чекати іншого?» 4 А Ісус у відповідь сказав їм: «Ідіть і сповістіть Йоанові, що чуєте й ба­чи­те: 5 сліпі прозрівають, криві ходять, про­кажені очищаються і глухі чу­ють, мертві встають, убогим зві­ща­ється Євангеліє; 6 щасливий той, хто не споку­сить­ся через Мене». 7 Коли ті відходили, Ісус почав го­ворити людям про Йоана: «На що ви ходили подивитися в пустелю? На тростину, яку хитає вітер? 8 Або що ходили побачити? Лю­дину, вдягнену в м’які шати? Та ж ті, хто носить м’який одяг, живуть у царських палацах. 9 Кого ж ви вийшли побачити? Пророка? Так, кажу вам: більше, ніж пророка! 10 Це той, про кого написано:
“Ось Я посилаю Мого ангела перед Твоє обличчя, який приготує Тобі дорогу перед Тобою”.
11 Воістину кажу вам: не постав між на­родженими від жінок більший за Йоана Хрестителя, але наймен­ший у Царстві Небесному більший від нього. 12 Від днів Йоана Хрестителя і до­тепер Царство Небесне здобу­ва­ється силою, і ті, хто застосовує силу, здобувають його. 13 Адже всі Пророки й Закон проро­кували до Йоана; 14 і коли хочете знати, він — Ілля, який має прийти. 15 Хто має вуха, нехай слухає.