Літургійні читання на 5 травня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Св. і славної мучц. Ірини.
Преп. Никифора, ігумена монастиря Мидікійського

Апостол
Ді 6, 8-7, 5. 47-60

8 Степан же, сповнений благо­даттю і силою, здійснював у народі великі ознаки й чудеса. 9 Та піднялися деякі зі синагоги, що називалася лібертинською, а також з кири­нейської та олександрійської, і ті, хто з Килікії й Азії, — і спереча­ли­­ся зі Степаном, 10 але не могли протистояти муд­рості й Духові, яким він говорив. 11 Тоді вони підмовили людей, ко­трі казали, що чули, начебто він гово­рив зневажливі слова проти Мой­­сея і Бога. 12 Вони підбурили народ, стар­ших, книжників і, накинувшись, схо­пили його та привели до сине­дріону. 13 Поставили фальшивих свідків, які говорили: Цей чоловік не пере­стає говорити [зневажливі] слова про це святе місце і проти Закону. 14 Адже ми чули, як він казав, що Ісус Назарянин зруйнує це місце та змінить звичаї, які нам передав Мойсей!
15 Поглянувши на нього, всі, хто сидів у синедріоні, побачили, що йо­го обличчя було подібне до об­лич­­чя ангела.

1 Первосвященник запитав: Чи це так? 2 А він промовив: Мужі, брати і бать­ки, послухайте! Бог слави з’я­вив­ся нашому батькові Авраамові, коли він був у Месопотамії перед тим, як він осе­лився в Харані. 3 І сказав йому: Вийди зі своєї зем­лі, від свого роду та піди у край, який Я тобі покажу. 4 Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселився в Харані. А звідти, після смерті його батька, Бог пе­ре­се­лив його в цю землю, де ви тепер жи­­вете. 5 І не дав йому спадщини в ній навіть на стопу ноги, але обіцяв да­ти її для володіння йому та його на­щад­кам після нього, хоч не було в нього дитини.
47 Та дім Йому збудував Соломон. 48 Але Всевишній проживає не в рукотворному, як каже пророк: 49 Небо — Мій престол, а земля — підніжжя для Моїх ніг. Який дім збу­ду­єте Мені, — каже Господь, — або яке місце для Мого спочинку? 50 Хіба не Моя рука все це зроби­ла?
51 Ви, твердошиї, з необрізаними серцями й вухами! Ви завжди про­тивитеся Святому Духові, — як бать­ки ваші, так і ви! 52 Кого з пророків не переслі­ду­вали ваші батьки? І повбивали тих, які наперед провіщали про прихід Праведника, якого ви тепер зра­ди­ли й убили. 53 Ви, котрі одержали Закон через веління ангелів, але не зберегли його!
54 Слухаючи це, вони палали гні­вом у своїх серцях і скреготали на ньо­го зубами.
55 Але Степан, сповнений Святого Духа, поглянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв пра­воруч Бога, 56 і сказав: Ось я бачу відкриті не­бе­са й Сина Людського, який стоїть праворуч Бога! 57 Голосно закричавши й зату­ливши свої вуха, вони одностай­но накинулися на нього. 58 І, вивівши за місто, вони по­ча­ли побивати його камінням. А свід­ки поклали свій одяг біля ніг юнака, якого звали Савлом. 59 І побивали камінням Степана, а він молився і казав: Господи Ісусе, прийми дух мій! 60 Ставши на коліна, він скрик­нув голосно: Господи, не зарахуй їм це за гріх! І, промовивши це, він упо­­коївся.

Євангеліє
Йн 4, 46-54

46 Отож, [Ісус] знову прийшов до Кани Галілейської, де перетворив воду у вино. В Капернаумі був якийсь придворний, син котрого не­здужав. 47 Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галілеї, він пішов до Нього і просив [Його], щоби прийшов і оздо­ровив його сина, який був при смерті. 48 А Ісус сказав йому: Якщо не побачите ознак і чудес, не повірите! 49 Каже Йому придворний: Гос­поди, прийди, поки не померло моє дитя! 50 Говорить йому Ісус: Іди, твій син живе! — І повірив чоловік у сло­­ва, які сказав йому Ісус, і пішов. 51 відразу ж, як він входив, його раби зустріли його [і сповістили йому], кажучи, що його син живий. 52 Він же запитав у них про час, коли йому покращало. А йому ска­за­ли, що вчора о сьомій годині за­ли­шила його гарячка. 53 Тож батько зрозумів, що то бу­ла якраз та година, о котрій ска­зав йому Ісус: Твій син живе! Тож по­ві­рив він сам і весь його дім. 54 Це вже було друге чудо, яке вчи­нив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галілею.

Біблійні роздуми