15 листопада у Церков візантійської традиції починається передріздвяний піст.
Його ще називають «Пилипівкою», оскільки день перед тим вшановують «святого і всехвального апостола Филипа» (Пилипа), — хоча це свято ніяк не пов’язане з передріздвяними приготуваннями, зазначає РІСУ.
Східна Церква протягом літургійного року має чотири пости, серед яких — Чотиридесятниця, або так званий Великий Піст, Петрівка, Успенський і Пилипівка.
«Колискою» цього посту, як зазначає у книжці «Пізнай свій обряд» о.Юліан Катрій, є давня Галлія (сьогоднішня Франція). Згадки про підготовчий піст до Христового Різдва на цих територіях сягають V ст. Єпископ Григорій з Тура (†594) говорить, що св.Перпетуус, єпископ Турський (†491), починаючи від дня св.Мартина (11 листопада) аж до Христового Різдва постив у понеділок, середу й суботу. Другий Собор Турський (567р.) приписує монахам постити в грудні щодня аж до Христового Різдва. Дещо пізніше цей піст переходить до Рима й Італії, а відтак — до Англії.
Різдвяний піст на Заході з часом дістає назву «адвенту», що з латини означає «прихід», тобто прихід у світ Христа. Спершу слово «адвент» означало сам празник Христового Різдва, а пізніше — почало означати час перед Христовим Різдвом. У IX ст. перша неділя Адвенту стає на Заході початком церковного року.
Якщо в Західній Церкві різдвяний піст у VI ст. стає вже загальним, то на Сході у цей час він лише починається. Першу згадку про різдвяний піст, від 14 листопада, подає Коптський календар у VIII ст.
Йоанові Постнику (582-595), Патріархові Царгороду, приписують таке правило: «Годиться, щоб миряни здержувалися від м’яса в дві Чотиридесятниці — це є піст св.Пилипа і піст свв.Апостолів Петра й Павла». У ІХ ст. різдвяний піст стає загальним на усьому Сході.
На Русі в домонгольській добі впродовж року були, окрім пасхального, ще три інші тривалі пости. Київський митрополит Георгій (†1077) приписує на Пилипівку такий самий піст і поклони, як у Петрівку: це вживання їжі раз на день без молока і без м’яса, а в суботу й неділю дозволяє вживати рибу. Київський митрополит Максим (1283-1305) називає різдвяний піст Чотиридесятницею.
Церква вчить, що час посту — це насамперед час очищення душі та приготування людини до відзначення приходу у світ Ісуса Христа.
Піст для християн супроводжується частою молитвою, читанням Святого Письма та прийняттям Святих Таїн, які повинні бути постійною практикою християн і не в час посту.
Євангеліст Йоан каже, що «світ не пізнав його» і «свої його не прийняли». Саме молитва, спілкування з Богом є засобом, який допомагає нам пізнати і прийняти Його, — нагадує о.Йосафат Бойко ВС.
У цей час передріздвяного посту молитовно згадуються також деякі старозавітні патріархи і пророки, які з тугою очікували приходу Месії. Їхні приклади для кожного християнина є особливими: саме їх Господь покликав до життя у певний період історії і вони мали особливу місію готувати прихід Месії. Вони не знали, коли це станеться, але вони довіряли Богові і звіщали народові, що Месія прийде. Подібно і кожен з нас, учень Ісуса Христа, повинен відчувати в собі святий обов’язок готуватися та інших готувати до приходу Ісуса Христа — до дня Його Різдва, до дня Його Воплочення. Молитва може дуже нам у цьому допомогти.
Продовжуймо ревно молитися, а якщо в якійсь родині молитва занедбана, то якраз у цей час можемо її відновити. Добрим способом заохочуйте своїх хатніх, рідних, друзів і близьких до спільнотної молитви, старайтеся не пропускати недільної Святої Літургії і щоденної приватної молитви, бо молитва — то велика сила. Саме молитва нас може приготувати до зустрічі з Господом, до щирого навернення і до покаянного життя, до перепрошення за завдані комусь кривди і до щирого прощення образ. Саме ці елементи зроблять наш піст милим Богові.
фінансово.
Щиро дякуємо!
