Східна Церква протягом літургійного року має чотири пости, серед яких — Чотиридесятниця, або так званий Великий Піст, Петрівка, Успенський і Пилипівка.
Передріздвяний піст триває до Святого Вечора, 6 січня. Перед кожним із двох найбільших літургійний свят — Великоднем та Різдвом — є особливий час приготування, коли Церква закликає вірних пройти певний шлях духовного відновлення, щоби могти гідно і достойно пережити таїнства Христового життя разом із Ним.
Цей піст відіграє особливу роль в житті християнина: він є часом закінчення року Божого, а, отже, і часом подяки за пережитий рік, а також і часом приготування до Різдва Христового. Різдвяний піст у Західній Церкві називають «адвент», що означає прихід, а йдеться саме про прихід Христа, про Його святе народження. На престолі можна побачити від однієї до чотирьох свічок, які засвічують поступово, за чотири тижні до Різдва, і вони є символом, який нагадує про поступове наближення Різдва Ісуса Христа. Цей піст чимось нагадує нам піст Мойсея, який постив 40 днів і тоді удостоївся прийняти таблиці Божих Заповідей. Ми також, гідно попостивши, зможемо прийняти Ісуса Христа — Боже Слово, що станеться тілом: воплотиться і оселиться між нами (пор. Йн 1,14).
Час приготування до цього свята є періодом, коли ми по-особливому можемо практикувати три добрі діла: молитву, піст і милостиню.
Сьогодні ми замислимося над молитвою. Вона є розмовою з Богом; це час спілкування з Тим, Хто дав нам життя, Хто сотворив всіх і все, Хто щоденно дає нам силу, здоров’я, хліб насущний і утримує нас при житті. Це час, приділений Тому, через Кого постав світ, Тому, хто в один період історії приходить до нас. Про це дуже гарно нам розказує святий євангелист Йоан (Йн 1,3): «Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього» і «Було у світі, і світ постав через нього, і світ не пізнав його. Прийшло до своїх, і свої його не прийняли. Котрі ж його прийняли, тим дало змогу дітьми Божими стати, тим, що вірують в ім’я його; які не з крови, ні з тілесного бажання, ні з волі людської, але від Бога народилися. І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми бачили його славу — славу Єдинородного від Отця, повного благодаті та істини» (Йн 1, 3. 10-14).
Саме тому в цей період Церква закликає нас більше уваги приділити молитві, щоби внутрішньо приготуватися до приходу Христа, щоб могти «пізнати» і «прийняти» Його. Євангеліст Йоан каже, що «світ не пізнав його» і «свої його не прийняли». Саме молитва, спілкування з Богом є засобом, який допомагає нам пізнати і прийняти Його. Цей час ніколи не є втраченим. Людина сьогодні знаходить дуже багато оправдань, щоб не мати часу на молитву: обов’язки, хата, родина, робота, господарка. Але ж ми всі дуже добре розуміємо, що без Божої допомоги не матимемо сили, аби всі ті обов’язки виконувати гідно, достойно, добре і для більшої слави Божої та нашої користі.
Як часто ми нарікаємо, що нам і то не так, і то не сяк! А за молитву забуваємо. Апостол Яків дає дуже гарні поради щодо молитви, варті нашої уваги: «Жадаєте i не маєте; вбиваєте i заздрите‚ i не можете досягти? Сваритесь i ворогуєте — i не маєте, бо не просите, просите — i не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших» (Як 4, 2-3). А в іншому місці: «Отже, покорiться Боговi; противтеся дияволовi, i вiн утече вiд вас. Hаблизьтеся до Бога, i наблизиться до вас; очистiть руки, грiшники, виправте серця, двоєдушнi» (Як 4,7).
Молитися апостол закликає не лише у своїх наміреннях, але і в потребах своїх ближніх (Як 4, 13-18): «Якщо хто з вас тяжко страждає, нехай молиться. Хто в доброму настрої, нехай спiває псалми. Чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвiтерiв Церкви i нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в iм’я Господнє. I молитва вiри зцiлить недужого i пiдведе його Господь; i, якщо вiн грiхи вчинив, простяться йому. Отже, признавайтесь один одному в провинах i молiться один за одного, щоб вам зцiлитися, бо багато може щира молитва праведного. Iлля був чоловiк подiбний до нас, а помолився молитвою, щоб не було дощу, i не було дощу на землi три роки i шiсть мiсяцiв. I знову помолився, i небо дало дощ, i земля зростила плiд свiй».
У цей час передріздвяного посту молитовно згадуються також деякі старозавітні патріархи і пророки, які з тугою очікували приходу Месії. Їхні приклади для кожного християнина є особливими: саме їх Господь покликав до життя у певний період історії і вони мали особливу місію готувати прихід Месії. Вони не знали, коли це станеться, але вони довіряли Богові і звіщали народові, що Месія прийде. Подібно і кожен з нас, учень Ісуса Христа, повинен відчувати в собі святий обов’язок готуватися та інших готувати до приходу Ісуса Христа — до дня Його Різдва, до дня Його Воплочення. Молитва може дуже нам у цьому допомогти.
Продовжуймо ревно молитися, а якщо в якійсь родині молитва занедбана, то якраз у цей час можемо її відновити. Добрим способом заохочуйте своїх хатніх, рідних, друзів і близьких до спільнотної молитви, старайтеся не пропускати недільної Святої Літургії і щоденної приватної молитви, бо молитва — то велика сила. Саме молитва нас може приготувати до зустрічі з Господом, до щирого навернення і до покаянного життя, до перепрошення за завдані комусь кривди і до щирого прощення образ. Саме ці елементи зроблять наш піст милим Богові.
Завершую такими чудовими словами святого Йоана Золотоустого: «Коли я бачу, що хтось не любить молитви і не має до неї гарячої і ревної любові, то мені вже ясно, що він не володіє у своїй душі нічим благородним. Коли ж бачу, що хтось ревно дбає про службу Богові й вважає за велике нещастя, якщо він не може безнастанно молитися, то про такого скажу, що він надійний подвижник всякої чесноти і храм Божий» (Про молитву 1).
о. Йосафат Бойко, ВС
фінансово.
Щиро дякуємо!
