23 листопада – четверта субота місяця – є Днем пам’яті жертв Голодомору. У цей день Україна і світ вшановують вбитих голодом під час геноциду 1932-1933 років.
На вшанування пам’яті усіх загиблих в роки Голодомору в Україні запалюють свічки. Свічки запалюють біля меморіалів і пам’ятників жертвам Голодомору, на центральних площах і вулицях населених пунктів, а також на підвіконнях осель.
На їх вшанування о 16.00 год. оголошується Національна хвилина мовчання в пам’ять жертв Голодомору.
У цей день о 16.00 ті, хто споминає загиблих від голоду, організованого комуністами, запалюють свічку, хвилину моляться в тиші (або оголошують хвилину мовчання там, де ця акція відбувається в установах та організаціях). Свічку ставлять у вікні, що відображає думку не тільки про свій особистий спомин померлих, але й ділення цим повідомленням і проханням про молитву.
Голодомор-геноцид 1932-1933 років, влаштований комуністичним режимом Сталіна з метою зламати опір українців, знищити українську ідентичність і пам’ять про українську державність, перетворити селян на колгоспних рабів і отримати необмежений доступ до продовольчих ресурсів, досі є одним з найжахливіших у ХХ столітті злочинів проти людства.
За наказом влади спеціальні продзагони вилучали в людей усі запаси збіжжя та харчів. На господарства накладалися натуральні штрафи. Села, які не виконували нереальні плани хлібозаготівлі, заносили на «чорні дошки», що означало повну блокаду населеного пункту і приречення на голодну смерть. Виїзд з України також був закритий.
В червні 1933 року смертність досягла епогею. Людей просто звозили в ями за селом, бо й ховати не було кому. Траплялися випадки канібалізму.
Цього року ми втретє вшановуватимемо жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної геноцидної війни Росії проти України. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам’ять надзвичайно важлива, наголошують в Українському інституті національної пам’яті.