Варто зауважити, що Христос Господь ніколи з сатаною не боровся і жодним чином із ним не воював. Навпаки, перш ніж розпочати проголошення Євангелія, Він спокусника до себе допустив; але — як добре пам’ятаємо — сатана нічого для себе в Ньому не знайшов, не було жодної боротьби, і ворог нашого спасіння був змушений від Нього відступитися.
А ми грішні, тому з нами справа інакша, — пише у своїй авторській колонці о.Яцек Салій ОР.
Застережень проти сатани в Новому Завіті є чимало. «Чувайте! — писав апостол Петро. — Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти». Апостол Павло під кінець листа до ефесян навіть підказує послідовникам Христа, щоб уявили себе в обладунках римських солдатів. Однак ця зброя має бути виключно духовною: нашою бронею має бути праведність, віра — щитом, «яким здолаєте згасити всі розпечені стріли лукавого», а мечем — Боже слово. Тому що ми боремося «проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах».
Отож варто зауважити, що Христос Господь ніколи з сатаною не боровся і жодним чином із ним не воював. Загалом беручи, перш ніж розпочати проголошення Євангелія, Він спокусника до себе допустив, але — як добре пам’ятаємо — сатана в Ньому нічого свого не знайшов, жодної боротьби не було, і цей ворог нашого спасіння мусив від Ісуса відступитися.
Господь Ісус є Сином Божим, і злий дух для Нього не є партнером для боротьби. Коли Він проголошував Добру Новину — сама Його поява викликала страх у нечистих духів (див. Мт 8,29). Євангелія розповідають, що Він просто «виганяв їх словом» (Мт 816; 9,33), «суворо їм наказував» (Мк 1,25), «зцілював одержимих» (Мт 12,22; 3,24). Щонайменше один раз Він навіть вигнав злого духа з дівчини, яка перебувала десь віддалік, просто на прохання її матері (Мк 7,29).
На хресті Господь Ісус переміг сатану остаточно — але навіть тоді Він із ним не боровся. Сатана зробив усе, щоби хоч ослабити любов, яка Його переповнювала. Неймовірні тілесні страждання Спасителя були тільки часткою того, що Він витерпів на Голготі. Він стерпів безмір ненависті, висміювань, погорди, приниження. Мало сказати, що все це Його спіткало несправедливо. Йому так гидотно відплатили за Його безкорисливу любов. Важливою частиною смертельних Страстей Господа Христа була гіркота від зазнаної Ним невдячності.
Передусім же на Нього спала страхітлива внутрішня темрява, з самої серцевини якої вирвалася його скарга, що пронизує серце: «Боже мій, Боже мій, чому Ти Мене покинув?» Але навіть тоді, навіть зазнаючи немовби відірваність від Отця, Він був із Ним усім собою злучений, — що виразив в останніх словах: «Отче, в Твої руки віддаю духа Мого».
І в жодному з чотирьох описів Його Страстей ми не знайдемо навіть сліду інформації, що Ісус тоді боровся з сатаною. В принципі, Господь Христос переміг сатану безапеляційно; але переміг не тому, що боровся з ним. Він переміг, бо в кожний момент цієї страшної боротьби просто був собою — Сином, повністю відданим своєму Предвічному Отцеві. Навіть на хресті Його переповнювала кришталево чиста любов до всіх людей — до власних мучителів, до насмішників та інших кривдників, нікого не виключаючи. Отож сатана не знайшов у Ньому навіть крихти чогось, що міг би визнати своїм.
Ми — грішні, тому з нами все інакше. Дехто справляє таке враження, начебто він заповідями Божими взагалі ніколи не переймався. Але навіть тоді, коли любов до Бога і до ближнього справді становить головний напрям нашого життя, — все одно ця любов не кришталево-чиста. Зазвичай вона несе в собі домішки якогось егоїзму, нечулості, шукання користі та інших двозначностей. А диявол надто розумний, щоб не хотіти цим (проти нас самих) скористатися. Тому — не легковажмо такого грізного противника.
Вчитуючись у бентежні застереження апостолів перед загрозами з боку сатани, неможливо не прийти до простого запитання: але ж Господь Ісус переміг сатану остаточно і незворотно! То яким же правом і на якій підставі диявол може нам загрожувати? Зрештою, на Голготі Христос Господь прийняв за нас усіх усю ненависть, на яку цей негідник здатний! Чому ж ото він знову і знову має до нас доступ? Чому він навіть може нас від Бога відділити назавжди і позбавити вічного життя?
Бо ми не завжди вибираємо світло.
Христос Господь закликав нас слідувати за Ним — ходити в Його світлі: «Я — світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя» (Йн 8,12). Кажучи коротко: сатана — страшний противник. Він бажає для нас вічної смерті. Однак ловити нас від може тільки в темряві, тобто коли нас не цікавить ані Бог, ані Його заповіді. Але якщо ми прийдемо до Господа Ісуса і будемо Його триматися міцно — то не тільки не мусимо боятися сатани, але тоді він нас боятиметься!
Так, то задля нас Господь Ісус переміг сатану. І хоче, щоб ми разом із Ним були співпереможцями!
фінансово.
Щиро дякуємо!
