Едуард Профіттліх — єпископ, без якого Католицька Церква в Естонії не витримала би часів радянської окупації…
Єпископ Філіп Журдан, ординарій Талліннський, написав листа до естонських католиків. Душпастир повідомляє вірних, що 17 травня 2025 року на Ратушній площі Таллінна відбудеться беатифікація архієпископа Едуарда Профіттліха — Апостольського адміністратора Естонії, жертви радянських переслідувань. Про це пише Vatican News.
«Естонія отримає свого першого блаженного католицького мученика», — підкреслює єпископ Журдан. Церемонію беатифікації, з доручення Папи Франциска, очолить кардинал Крістоф Шенборн, вислужений архієпископ Відня. Це, за словами ординарія Талліннського, буде «історична і надзвичайна подія, яка підтверджує важливість Естонії в історії та майбутньому Католицької Церкви».
Єпископ заохочує католиків взяти участь у заході, який буде важливим «для багатьох інших людей, як в Естонії, так і за кордоном» — бо «він розділив долю 20% естонців: депортацію і смерть», і передати це запрошення «особливо сім’ям, які втратили рідних у таборах у трагічні роки окупації».
Попереду, зазначає єпископ Журдан, — місяці посиленої праці, для якої знадобиться також допомога й підтримка у покритті витрат, щоб ця подія змогла торкнутися всього естонського суспільства. «Не має значення, чи хтось може допомогти або пожертвувати багато чи мало, — підсумовує ієрарх. — Важливо, щоб ми відчували, що ця подія є нашою спільною справою на славу Божу (бо святі прославляють Бога) і на благо людських душ, бо святі є для нас прикладом».
Єпископ, який розділив долю своїх вірних
Як повідомляє сайт profittlich.eu, Едуард Профіттліх SJ (1890-1942) народився в Німеччині, в Бірресдорфі. До Товариства Ісусового вступив у 1913 році.
Закінчивши студії з філософії та теології у Валкенбурзі, 1922 року він перебрався до Кракова в Польщі, де продовжив вивчення філософії й теології, здобувши докторський ступінь. Опісля працював парафіяльним священником у польському місті Ополі та німецькому Гамбурзі.
1930 року німецька провінція Ордену єзуїтів скерувала о.Профіттліха в Естонію, і наступні 10 років він відігравав провідну роль у відновленні місцевої Католицької Церкви.
Його увага до вірних та інтенсивне душпастирське життя змусили архієпископа Антоніо Дзеккіні (1864-1935), тодішнього Апостольського адміністратора в Естонії, звернути увагу на цього монаха, який у 1931 році змінив його на посаді глави невеликої католицької громади Естонії. Профіттліх вивчив естонську мову і 1935 року отримав естонське громадянство. Він став першим католицьким єпископом в Естонії після лютеранської Реформації.
11 травня 1931 року декретом Папської комісії для Росії о.Едуард Профіттліх був призначений Апостольським адміністратором Естонії. 27 листопада 1936 року став титулярним архієпископом архієпархії Адріанополя, а 27 грудня 1936 року в соборі свв.Петра і Павла в Таллінні Едуарда Профітліха висвятив Апостольський нунцій Антоніно Арата, за участі єпископа-помічника Ризького Йосифа Ранценса (1886–1969) та фінського єпископа Віллема Коббена (1897-1985).
Свячення єпископа Профіттліха. Архівне фото. Джерело: Peapiiskop Eduard Profittlich, S.J.
Багато в чому саме завдяки ревній роботі Едуарда Профіттліха душпастирська праця Католицької Церкви в Естонії вийшла на новий рівень. Можна сказати, що його спадщина жива в Церкві й досі. Без жертовної праці та внеску єпископа Едуарда Католицька Церква в Естонії точно не вистояла б у роки окупації.
На жаль, пастирська діяльність архієпископа тривала тільки 10 років: радянська влада заарештувала його і утримувала у Кіровській в’язниці №1, за 2000 км від Естонії, де він зрештою загинув, як і багато інших видатних представників естонського народу. Однак за цей короткий час єпископ Профіттліх устиг зробити багато. Він був знаний серед естонської інтелігенції, публікував праці, спілкувався з політичною елітою та був авторитетною постаттю в незалежній Естонії.
Суд над Едуардом Профіттліхом відбувся 21 листопада 1941 року; його засудили до страти за звинуваченням у «поширенні антирадянських наклепів, приховуванні втечі католиків за кордон, вихвалянні німецької армії та контрреволюційній агітації».
Його засудили до смертної кари через розстріл. На той час здоров’я єпископа Профіттліха вкрай ослабло через нічні допити, які не давали в’язням спати, холод і голод. Господь забрав його до себе 22 лютого 1942 року, за день до планованої страти.
В останньому листі до рідних Едуард Профіттліх ще раз просив їх молитися за нього: «Щоб Божа благодать супроводжувала мене й надалі, щоб у всьому, що на мене чекає, я залишався вірним своєму святому покликанню та обов’язку, вірним Христу, і пожертвував усі свої життєві сили для моєї Батьківщини; а якщо на це буде Його свята воля — навіть своє життя».
Пам’ятна таблиця єпископа Профіттліха в храмі св.Стефана у Ляймерсдорфі, Німеччина, встановлена парафіянами з ініціативи настоятеля. Фото зі сторінки Peapiiskop Eduard Profittlich, S.J.
Беатифікаційний процес мученика був розпочатий у 2014 році. Офіційне розслідування завершилось у 2019‑му, і всі документи було передано до Ватикану. Бюлетень про визнання мученицької смерті єпископа Профіттліха був оприлюднений Апостольським Престолом 18 грудня 2024 року.
фінансово.
Щиро дякуємо!
