Монастир сестер-бенедиктинок Монтефіоло у Сабіні, де колишній папський вікарій для Римської дієцезії побудував розкішні апартаменти, перетворюється на нову резиденцію колишніх єзуїтів Центру Алетті, заснованого сумнозвісним Марко Рупніком.
Про це йдеться у новому журналістському розслідуванні, опублікованому на Daily Compass.
«Монахині вийшли, наразі тут нікого немає, я просто тут проходила і не можу вас впустити», — говорить жіночий голос із домофона. Ми запитуємо: «Але чи не можна нам просто відвідати храм і територію? Ми чули, що там красиво». «Ні, тут нікого немає». — «Але ми знаємо, що є священники…»
Тиша. Розмова раптово обривається. Зараз четвер, 27 лютого, і ми стоїмо біля великих металевих воріт монастиря сестер-бенедиктинок Прісцилли у Монтефіоло, в муніципалітеті Касперія, невеликому селі на пагорбах Сабіна (провінція Рієті).
Ми прийшли сюди, бо нам сказали, що отець Марко Іван Рупнік, колишній єзуїт, видалений з ордену і звинувачений у серйозних випадках сексуального насильства над мирянками і черницями, вже кілька тижнів проживає тут. Ба більше, кажуть, що він тут разом з іншими колишніми єзуїтами з Центру Алетті, що був штаб-квартирою Рупніка та його послідовників, поки не вибухнув скандал зі зловживаннями.
Монтефіоло — це вершина пагорба, і єдина будівля на ній — старовинний величний монастир, який спочатку належав ченцям-капуцинам.
У 1935 році його купив і відреставрував монсеньйор Джуліо Бельведері. Тодішній секретар Папського інституту християнської археології відкрив монастир для групи жінок, які хотіли жити богопосвяченим життям і які у 1936 році заснували спільноту бенедиктинських облаток Прісцилли, щоби згодом приєднатися до бенедиктинської конгрегації. Тепер, оповитий таємничою змовою, він переходить до рук невеликої групи колишніх єзуїтів, для яких його розташування є сприятливим. Оточений високим муром і лісом, який відділяє його від головної дороги, монастир є ідеальним місцем проживання для тих, хто хоче жити у таємниці.
Отримавши відсіч від жінки, яка каже, що «просто тут проходила», ми вирішуємо наполягти на своєму і трохи затриматися біля входу. Дивно, але лише через кілька хвилин ворота місця, де «нікого немає», відчиняються, і звідти виїздить самотній чоловік на автівці. Він зупинився, ми запитали у нього інформацію, і він сказав, що теж нічого не знає. Але трохи пізніше, побачивши, що ворота не зачинені, з’явився інший чоловік — підійшовши до нас, він представився: «Я священник, мене звати Мілан». Це Мілан Жуст, який протягом багатьох років був настоятелем отця Рупніка в єзуїтській спільноті Центру Алетті, а з 2018 по 2021 рік — співробітником Делегата Генерального настоятеля для міжпровінційних домів у Римі отця Йогана Вершуерена, який відправив Рупніка в «тур» Римом, попри те, що в нього вже влучила знаменита «блискавка» відлучення, та попри чутки про інші випадки зловживань, про які вже було відомо. Таким чином підтверджується те, що сказав нам інформатор.
Звісно, ми вдавали туристів, які цікавляться храмом і монастирем, але отець Мілан тримався підозріливо і ухилявся від відповідей на більш точні питання: сказав, що перебуває тут два тижні і що ми не можемо зайти, бо монастир ремонтують, монахині виїжджають, а подальша доля монастиря не вирішена.
Це правда: кілька черниць, які ще залишилися, вже пакують валізи, щоб перебратися до свого дому в Сан-Феліче-Чірчео. Згідно з деякими джерелами, монастир залишиться у руках невеликої групи колишніх єзуїтів, які наразі вторглися на територію черниць, їдять із ними в їхній трапезній і встановлюють свої закони.
Питання: чому тут? А передусім, чому Рупнік оселився тут, за годину їзди від Рима, після того, як був видалений з ордену єзуїтів та інкардинований у словенській дієцезії Копера? Дон Мілан також назвався нам дієцезіяльним священником.
Насправді монастир Монтефіоло вже був відомий частими візитами людей з Центру Алетті, які організовували реколекції у великому крилі величезної будівлі під назвою «Будинок Воскресіння». «За кадром» цих подій стоїть кардинал Анджело Де Донатіс, колишній Генеральний вікарій Його Святості для Римської дієцезії, а нині Верховний пенітенціарій. Ні для кого не секрет, що кардинал — відомий захисник Рупніка, і що in illo tempore він відкинув як наклеп численні та докладні звинувачення проти колишнього словенського єзуїта. Він зайшов так далеко, що оприлюднив сміхотворну записку, де вихваляв бездоганну діяльність Центру Алетті, тоді як жертви Рупніка вимагали правди і справедливості.
До того ж, Де Донатіс у Монтефіоло фактично вдома — він побудував двоповерховий будинок на території черниць («гарні апартаменти», за словами тих мешканців села, які його бачили), переобладнавши будівлю, в якій черниці паркували свої транспортні засоби, на схилі, звідки відкривається вид на долину у бік гори Сорат. У сусідньому селі Поджо-Катіно кардинал володіє колишнім фермерським будинком із басейном, де, як виглядає, перебували Рупнік і компанія, поки не перебралися до Монтефіоло.
Тим часом здається, що у монастирській церкві все летить шкереберть. Група Рупніка буквально поставила сторч головою будівлю, яка охороняється законом як пам’ятка мистецтва. Вони розписують всю церкву з зовнішнього входу, а також старовинний скит у старій частині монастиря, де жив відлюдником святий Фелікс із Канталіче, розповідає нам інформатор. Він продовжує: «Роками нічого не можна було зробити, тому що потрібен був дозвіл, але тепер вони дуже швидко збудували стіну там, де раніше були вівтарні сходинки, і розписали її фресками».
Але бідним черницям теж важко. Вони фактично є заручницями кардинала Де Донатіса і групи Рупніка, і їм заборонено відкривати монастир відвідувачам. Шукаючи додаткову інформацію в селі Касперія, ми дізнаємося, що черниці, чия присутність колись була дуже помітною і які славилися своєю вишивкою, зникли з поля зору деякий час тому, і більше про них нічого не відомо. Нам також дали особистий номер телефону однієї з сестер, порадивши купити у неї трохи меду власного монастирського виробництва, щоб отримати доступ до монастиря. Ми намагаємося. «Це неможливо, — злякано відповідає черниця. — Вони не хочуть, щоб ми когось пускали». «Вони не хочуть? Хто цього не хоче? — питаємо ми, викладаючи карти на стіл. — Кардинал Де Донатіс? Дон Рупнік?» Черниця помітно налякана: «Я нічого не знаю, мені зараз треба йти на Месу». Вона кладе слухавку.
Її страх зрозуміти неважко, тому що кардинал — невідомо на якій підставі — відповідає за фінансове управління монастирем. Насправді, як нам сказали, кардинал також відповідає за майно у Сан-Феліче-Чірчео, біля підніжжя пагорба Морроне, подароване черницям кавалером Карло Зельбманном. Одним словом, для черниць Де Донатіс — бос, який усе вирішує.
Це дає можливість кардиналові бути архітектором нової домовленості, яка дозволяє Рупніку та невеликій групі, що вийшла з Товариства Ісусового, зайняти власність, яка йому не належить, але в якій він оселився і якою керує, наче своєю власною. Оскільки він сам не міг інкардинувати Рупніка в Римську дієцезію — яка, безсумнівно, перебувала у центрі уваги після скандалу в медіа, — він знайшов єпископа Петера Штумпфа, щоби здійснити суто формальну інкардинацію, а потім дозволити Рупнікові створити нову спільноту і продовжити свою мистецьку діяльність. Перш за все, Де Донатіс не заперечував проти того, щоб Рупнік продовжив прямі контакти з черницями після того, як усе вийшло назовні. Відкритий виклик гніву кардинала (як ми чули, між сестрами й Де Донатісом «літають іскри») може створити проблеми, з якими літні сестри — деякі з них прикуті до візків — не зможуть упоратися.
Ми намагалися зв’язатися безпосередньо з кардиналом Де Донатісом, але досі він не відповів на нашого електронного листа. Те саме стосується єпископа Сабіни-Поджіо-Міртето, монсеньйора Ернесто Мандари, у дієцезії якого відбувається нова хвиля насильства над черницями. Він старанно ухилявся від відповіді. Пані Даніела, яка по телефону назвалася його особистою секретаркою, відмовилася дозволити нам поговорити з єпископом, оскільки «він не відповідає за монастир Монтефіоло»; наступного дня інший член секретаріату сказав нам, що єпископ мав намір передзвонити нам, але він цього не зробив — принаймні, досі.
Зловживання, інтриги, змова мовчання: скандал із Рупником відкриває новий розділ за участі єпископів і кардиналів, поки судовий процес проти нього застряг у глухому куті.
фінансово.
Щиро дякуємо!
