Все більше молодих людей у США повідомляють про відсутність у їхньому житті сексуальної активності. На думку експертів, ця тенденція відкриває захисникам сім’ї та шлюбу «великі можливості для євангелізації».
Згідно з аналізом Інституту вивчення сім’ї (IFS), у період з 2013 по 2023 рік «усі пов’язані з асексуальністю [відсутністю сексуальної активності] показники зросли як для молодих чоловіків, так і для жінок», повідомляє CNA.
Дослідження показує, що кількість асексуальних молодих чоловіків за останні 10 років зросла приблизно вдвічі; для молодих жінок цей показник теж коливається у межах 50%. Хоча теоретично противники позашлюбних зв’язків можуть сприймати ці дані як обнадійливі, співробітник IFS Лайман Стоун зазначає, що одним із найбільших чинників падіння сексуальної активності є занепад шлюбу.
«Одружені люди більше займаються сексом, а сьогодні більшість молодих людей одружується пізніше — або взагалі не укладає шлюбів, — каже він. — Як наслідок, сексуальна активність знижується».
Експерти кажуть, що ці тенденції, хоча і викликають розчарування у прихильників шлюбу, дають католикам можливість проповідувати істини про шлюб і сексуальність.
Джей Пі Де Ґанс, засновник і голова служіння «Communio», каже, що ці дані відкривають «величезні можливості для євангелізації». На його думку, криза частково пов’язана з тим, що дедалі менше людей ходять на побачення, створюють здорові стосунки і навіть мають друзів у реальному житті.
«У 1990 році 70% чоловіків мали п’ять і більше близьких друзів. У 2021 році цей показник знизився до 40% , — каже він. — Це частина епідемії самотності».
Де Ґанс додає, що ситуацію погіршила «епоха смартфонів та інших високотехнологічних факторів, через які люди мало зустрічаються, менше одружуються і ще менше народжують дітей».
Очолюване ним служіння «Communio» допомагає парафіям сприяти розвитку стосунків «у реальному житті». За його словами, ці стосунки «завжди були необхідним інгредієнтом для формування учнів, і нинішнє суспільство відчуває голод [через їхню відсутність]».
Мері Роуз і Раян Веррети, подружжя, що заснувало ініціативу з відновлення та підготовки до шлюбу «Witness to Love», кажуть, що їхня мета — «відновити Церкву як місце створення стосунків, визнаючи, що людські істоти насамперед розвиваються завдяки їм».
«Сьогодні молоді люди взагалі позбавлені справжньої дружби і стосунків, — каже Раян Веррет. — Це підриває самі основи, веде до нерішучості у формуванні інтимних стосунків і, як наслідок, до зневіри у шлюбі».
За словами Мері Роуз Веррет, одна з причин спотвореного бачення шлюбу сучасними молодими людьми — це високий рівень розлучень і співжиття без шлюбу.
«Якщо ви не жили у тісній, непорушній, щасливій сім’ї, де є можливість налагоджувати зв’язки та спілкуватися, де ви на прикладі своїх батьків бачите, чим живе шлюб; якщо ви не маєте такого досвіду, тоді шлюб вас не приваблює і ви не хочете одружуватися», — каже вона.
Жінка підкреслює, що шлюб — це «більше, ніж секс», тому з молодими людьми слід говорити про всі аспекти покликання до подружнього життя.
«Нам потрібно мати можливість говорити про шлюб з дітьми у школах, — каже вона. — Нам потрібно говорити про дар, яким для суспільства є шлюб, і говорити про сексуальність у цьому контексті».
Подружжя Верретів також вказує на контрацепцію та порнографію як на важливі чинники поточної кризи. «Через контроль народжуваності і контрацепцію у свідомості людей дітонародження відокремлену від сексу, — каже Мері Роуз. — І секс відокремлений від шлюбу. А з порнографією стало так, що тепер секс відокремлений від людей».
«Коли людина відкидає Бога і природний порядок, ти думаєш, що стаєш вільним, — додає Раян — Але перше, що ти втрачаєш, покидаючи Бога — це свою свободу».
Веррети зазначають, що католицькі сім’ї мають стати моделлю успішних шлюбів для сучасної молоді.
«Заохочуйте молодих людей до спілкування, — сказала Мері Роуз. — Запрошуйте їх туди, де вони зможуть побачити, що таке шлюб. Якщо вони не знають, як це виглядає, вони цього і не прагнуть».
Де Ґанс натомість розповів про зусилля парафій створювати «цікаві платформи для формування справжніх стосунків». За його словами, одна парафія у Флориді почала влаштовувати танці для старших членів Церкви, але згодом туди почала приходити і молодь як у «веселе і безпечне місце для зустрічей з протилежною статтю». Тепер такі танцювальні зустрічі відбуваються щомісяця.
«Мої батьки познайомилися у 1964 році на парафіяльних танцях у церкві, — розповідає він. — Вірите чи ні, але ці танці проводилися щотижня протягом усього навчального року. Нам потрібно шукати способів повернути таке парафіяльне життя — у поєднанні з формуванням та відновленням навичок здорових стосунків».
фінансово.
Щиро дякуємо!
