Коли Ігнатій Лойола опинився прикутим до ліжка з переломом ноги, всі його великі мрії та плани зійшли нанівець. Зарозумілий, впертий та запальний, Ігнатій був солдатом до глибини душі, до того ж, дуже успішним на полі бою.
Досі його солдатське життя було простим, прямолінійним і славним. Але гарматне ядро буквально розтрощило його ногу. Славна військова кар’єра закінчилася й Ігнатій опинився у глухому куті.
Це був лише перший із багатьох глухих кутів, що стали невід’ємною частиною становлення святого.
Іноді може здатися, що шляхи святих до святості були не такими вже й складними, бо, навіть страждаючи від хвороб і спокус, вони, принаймні, чітко розуміли Божу волю. Але протягом майже 20 років після свого навернення Ігнатій дуже слабко уявляв собі, що він робить. Він потерпав від невдач, розчарувань, хвороб і важкої духовної темряви. Його духовна подорож — це «план битви», здатний допомогти і нам вийти з глухих кутів.
Раптовий кінець може бути новим початком
Багатьом у загальних рисах відома знаменита історія навернення Ігнатія на лікарняному ліжку: нудьгуючи, він просив, щоб йому принесли книжок про кохання і лицарство, але йому натомість дали «Життєписи Христа і святих». Той солдатський запал, який раніше надихався мандрівними лицарями і славетними битвами, знайшов нове джерело у безкорисливій ревності святих. Ігнатій беззастережно присвятив своє життя Христу. Те, що спочатку здавалося кінцем усіх його мрій, раптом стало дверима до абсолютно нового життя.
Натхненний ревністю святих, Ігнатій негайно почав жити у режимі інтенсивної молитви, жертовності та бідності. Але його мучили докори сумління і депресія. Ігнатій був такий виснажений, що у нього навіть виникла спокуса накласти на себе руки.
Хоча Ігнатій був приголомшений цією темрявою, він чіплявся за думку, що будь-яка тривожність та відчай — не від Бога. Безсумнівно, спочатку з цього йому було мало втіхи, але поступово він почав відчувати полегшення. Завдяки наполегливій молитві та повній довірі до люблячої доброти Бога, він пройшов крізь, мабуть, найтемніші ночі свого життя і вийшов з них на світло.
Велика святість кується у щоденних жертвах
Ігнатій ніколи не знеохочувався у молитві та жертвах, а знання, здобуті ним у спогляданні, стали його знаменитими «Духовними вправами». Орден єзуїтів почався як група університетських друзів, які збиралися разом, щоби молитися за допомогою цих вправ.
Завдяки молитві, жертвам і терпеливим стражданням Ігнатій сформував свою душу у чесноті, а завдяки своєму духовному прозрінню він привів до Церкви найяскравіші молоді уми Європи.
Наші таланти — це Божі дари
З самого початку Ігнатій прагнув бути місіонером. Він був природженим лідером і солдатом: динамічним, упевненим, мужнім і витривалим; тобто, наділеним якостями, необхідними для важкого місіонерського життя. Він мріяв навернути турків у Святій Землі. Але цей план провалився, коли францисканці, відповідальні за нагляд за християнами там, заборонили йому в’їзд у Єрусалим.
Розчарований, Ігнатій повернувся до Іспанії, щоб проповідувати та навчати на рідній землі, але там його заарештувала інквізиція, побоюючись, що неосвічений учитель може ненавмисно поширювати єресь.
Але його місіонерський вогонь не згас. Церква справді відчайдушно потребувала місіонерів — тільки не так, як собі уявляв Ігнатій. Європа була розхитана хаосом протестантської Реформації. Щоб повернути людей до Церкви, потрібне було ясне вчення та палкі приклади святості.
Ігнатій не мав освіти. Він навряд чи був людиною, яка би заснувала орден учителів, і, безумовно, він не мав грандіозних амбіцій вирішити проблеми християнського світу. Але він принаймні розумів, що ефективний у сучасній культурі місіонер має бути добре освіченим — і мав достатньо завзяття та впертості, щоб упоратися з цим складним завданням. Тому протягом наступних 11 років він навчався: почав з гімназії, плііч-о-пліч зі школярами, а потім вивчав філософію і теологію у найкращих університетах Іспанії та Франції.
Саме під час навчання в університеті народилося Товариство Ісуса. Цих чоловіків захоплювала ревність і святість Ігнатія, і вони зверталися до нього по пораду і підтримку. Вони згуртувалися навколо нього, і так утворилося духовне братство. Друзі прийняли свячення і стали смиренними слугами Папи.
Єзуїтів відправляли на місії навчати та проповідувати по всій Європі та на нових місіонерських землях на Далекому Сході. Ігнатій залишився у Римі, щоб керувати справами ордену, але, маючи видатний лідерський талант, він навчав, підбадьорював і організовував діяльність братів навіть на відстані.
За кілька років єзуїти були затребувані всюди. Ігнатій хотів бути місіонером на чужині, але дозволив Господу повернути себе до рідної Іспанії, щоб здобути освіту і використати свої таланти переконання та харизми, щоб стати одним із лідерів Католицької Реформації в Європі.
Святий покровитель для важких часів
Святий Ігнатій — могутній покровитель людей, які переживають важкі часи. Необхідність зробити важкий вибір, несподівані травматичні події, фізична хвороба чи духовна темрява — у житті Ігнатія Лойоли виникали всі ці ситуації.
У той час, коли він мав би будувати стабільну кар’єру, заробляти гроші, купатися у славі і готуватися до комфортного виходу на пенсію, Ігнатій переоцінював увесь свій світогляд. Він не лише різко змінився, перетворившись із солдата Іспанії на солдата Христа, але й зіткнувся з багатьма труднощами: хворобами, переслідуваннями, сумнівами та невдачами. Ігнатій повністю віддав своє життя Христу, але це не означає, що його покликання було чітким та ясним.
Зрештою, саме завдяки молитві, жертві і навчанню Ігнатій став святим засновником ордену єзуїтів. Не сподіваючись величі, Ігнатій присвятив себе тому, щоб робити на славу Божу те, що у нього виходило найкраще. Він сформував свою душу у чесноті, і завдяки вродженій пристрасності та схильності до лідерства він зібрав і повів до святості своїх друзів. Майже випадково (хоча й не зовсім) ця група прийняла місію служити Церкві у той час, коли Церква відчайдушно їх потребувала.
Того давнього дня, коли снаряд розтрощив йому ногу, Ігнатій не знав, що у той самий рік чотирирічна спроба Церкви примиритися з Мартіном Лютером сягнула кульмінації. Не маючи змоги переконати Лютера зректися своєї єресі, Церква офіційно відлучила його від Церкви. Розпочалася духовна битва за Європу.
У цей момент історії Богові був потрібен був місіонер і реформатор з мужністю, запалом і практичним досвідом, щоб чинити опір плутанині та хаосу, в який поринула Європа, і принести віру в нововідкриті землі. Він обрав Ігнатія Лойолу.
Переклад CREDO за: National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
