Римо-кат.: (зел) Вівторок ІІ звичайного тижня
Греко-кат.: Навечір’я Богоявлення
мчч. Теопемпта й Теони
прп. Синклитікії Олександрійської
Початок Тижня молитвов за християнську єдність
Римо-католицький календар
(зел) Вівторок ІІ звичайного тижня
Перше читання
Євр 6, 10-20
Читання з Послання до євреїв
Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до його імени, і послуги, що ви святим робите понині. Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця, щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці.
І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою, кажучи:
«Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми». І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю: люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження.
Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви, щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту – ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам. В Ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу, куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, на зразок Мелхиседека.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 111(110), 1-2. 4-5. 9 і 10в (П.: 5б)
Приспів: Бог пам’ятає, що заповідав нам.
Я буду прославляти Господа всім серцем, *
на зборах праведників і в громаді.
Великі діла Господні, *
подиву гідні всім, що люблять їх.
Він зробив пропам’ятними свої чуда; *
добрий Господь і милосердний,
Він дав поживу тим, що Його бояться, *
і пам’ятає вічно про свій союз.
Відкуплення послав народові своєму, *
установив навіки союз свій;
святе й страшне його ім’я! *
Хвала його стоїть по віки вічні.
Спів перед Євангелієм
Пор. Еф 1, 17-18
Алілуя, алілуя, алілуя.
Нехай Отець Господа нашого Христа Ісуса
проникне наші серця своїм світлом,
щоб ми знали, чим є надія нашого покликання.
Алілуя, алілуя, алілуя.
Євангеліє
Мк 2, 23-28
+ Слова Євангелія від святого Марка
Однієї суботи проходив Ісус ланами, а Його учні на ходу зривали колосся. А фарисеї ж Йому й кажуть: «Дивись! Чого ті роблять у суботу таке, що не дозволено?»
А Він їм: «Невже ви не читали, що Давид зробив, бувши в потребі, – зголоднів бо він сам і ті, що з ним були? Як він за первосвященика Авіятара увійшов у храм Божий і з’їв жертовні хліби, яких не дозволено їсти нікому, крім священиків, а й дав також тим, що з ним були?»
І каже до них: «Суботу установлено для людини, а не людину для суботи, тож Син Чоловічий – Владика й над суботою».
Слово Господнє
Греко-католицький календар:
Навечір’я Богоявлення
мчч. Теопемпта й Теони
прп. Синклитікії Олександрійської
Початок Тижня молитвов за християнську єдність
Ап. – 1 Кор. 143 зач.; 9, 19 – 27
19. Бувши від усіх вільний, я став усім слугою, щоб ще більше їх придбати. 20. Я став для юдеїв як юдей, щоб юдеїв придбати; для тих, що під законом, я став як під законом, – хоч сам я не під законом, – щоб тих, що під законом, придбати. 21. Для тих, що без закону, я став як без закону, хоч я і не був без Божого закону, бувши під законом Христовим, щоб придбати тих, які без закону. 22. Для слабких я став як слабкий, щоб слабких придбати. Для всіх я став усім, щоб конче деяких спасти. 23. Усе я роблю заради Євангелії, щоб став я співучасником її. 24. Хіба не знаєте, що ті, які біжать на перегонах, біжать усі, але лиш один бере нагороду? Біжіть так, щоб її осягнути! 25. Кожний змагун стримується від усього; однак ті, щоб тлінний вінець здобути, а ми – нетлінний. 26. Тож і я біжу, та не як навманці; веду кулачний бій, не як повітря б’ючи, 27. а умертвляю своє тіло і поневолюю, щоб, проповідуючи іншим, я сам, бува, не став непридатним.
Єв. – Лк. 9 зач.; 3, 1 – 18
1. П’ятнадцятого року правління кесаря Тиверія, коли Понтій Пилат був правителем Юдеї, Ірод – четверовласником Галилеї, Филип же, його брат, четверовласником краю Ітуреї та Трахонітіди, а Лісаній четверовласником Авілени, 2. за первосвящеників Анни та Каяфи, слово Боже було до Йоана, сина Захарії, в пустині. 3. І він ходив по всій околиці йорданській, проповідуючи хрищення покаяння на прощення гріхів, 4. як писано в книзі віщувань пророка Ісаї: «Голос вопіющого в пустині: Готуйте путь Господню, вирівняйте стежки його. 5. Кожна долина заповниться, кожна гора й горб знизиться, нерівне вирівняється, дороги вибоїсті стануть гладкі, 6. а кожна людина побачить спасіння Господнє.» 7. Він, отже, говорив до людей, що приходили христитися до нього: «Гадюче поріддя! Хто вам вказав утікати від настигаючого гніву? 8. Чиніть плоди, достойні покаяння, і не беріться говорити собі: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може підняти дітей для Авраама. 9. Ба вже і сокира прикладена до кореня дерев: кожне бо дерево, що не приносить доброго плоду, буде зрубане та вкинуте в вогонь.» 10. Люди питали його: «Що ж нам робити?» 11. Він відповів їм: «Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само зробить.» 12. Прийшли також митарі христитись і йому мовили: «Учителю, що маємо робити?» 13. А він сказав їм: «Нічого більше понад те, що вам призначено, не робіть.» 14. Вояки теж його питали: «А ми що маємо робити?» Він відповів їм: «Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею.» 15. А із-за того, що люди вижидали (Месії), кожен сам у собі розмірковував про Йоана, чи не він часом Христос. 16. Йоан, звертаючись до всіх, озвався: «Я вас хрищу водою, але йде сильніший від мене, якому я негідний розв’язати ремінь від взуття. Той буде вас христити Духом Святим і вогнем. 17. Його лопата в руці в нього, щоб вичистити тік свій і зібрати пшеницю в свою клуню, а полову спалити вогнем невгасимим.» 18. Навчаючи ж багато й іншого, він звіщав народові Добру Новину.
фінансово.
Щиро дякуємо!
