Таємниця мотивів Бога

Читання на неділю V тижня Великого посту

В Євангелії V неділі Великого посту бачимо, що Ісус знав, що Лазар мав померти. Навіть здається, що Ісус допускає смерть свого приятеля. За діями Ісуса скривається таємниця Його мотивів і мотивів Бога.

Така таємниця повторюється під час кожної смерті: коли помирає близька нам людина, ми починаємо згадувати, що ми зробили не так, як треба, нам здається що саме це стало причиною смерті цієї людини. А як не знаходимо відповіді, скеровуємо наш погляд до неба з мовчазним питанням: чому? Ми не зможемо знайти всіх відповідей на наші питання тут на землі, на деякі з них доведеться чекати до зустрічі з вічністю, проте в сьогоднішньому зосереджені дуже важливі для нашої віри і вічного життя слова Ісуса Христа.

Ісус не прийшов нас врятувати від смерті нашого тіла, від болю, який пронизує душу, коли помирає близька нам людина. Адже Він сам все це переживає: «Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха» (Євр 4,15). Він так само, як і кожна людина переживає смерть близької йому людини, він плаче біля входу до гробу Лазаря, якого, як пише Євангелія, любив. Йому боляче дивитися на сльози Марії і Марти, які сумують за своїм братом Лазарем.

Але є щось важливіше за земне життя людини, є щось таке, заради чого Ісус допускає і свій біль, і біль своїх приятелів – це інший біль і горе, від якого врятуватися набагато важливіше, це вічний біль і мука, внаслідок втрати Бога через гріх, і саме від вічної загибелі Ісус прийшов врятувати людину. Ключ же до врятування людини – це те, що в серці людини – її віра в воскресіння, її довір’я Ісусу, котрий є: «воскресіння і життя» (Йн 11, 25), бо спасти нас без нас Христос не може, але дуже хоче нашого щастя. Отже терпеливо чекає нашої відповіді на це питання: «Хто в мене вірує, той навіть і вмерши – житиме! Кожен, хто живе і в мене вірує, – не вмре повіки. Віриш тому?».