Безсумнівно, що Йоан Павло II був одним із найвидатніших пап в історії Католицької Церкви і найбільш впливовим релігійним керівником нашого часу – говорить Митрополит Волокамський Іларіон.
Голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського Патріярхату згадує, що послання Папи слухали і оцінили мільйони людей в усьому світі, це не тільки католики, а також християни інших конфесій, юдеї, мусульмани, послідовники інших релігій і навіть атеїсти.
Ваше Високопреосвященство, яким є, а швидше, яким має бути стратегічний альянс між Православною та Католицькою Церквами?
Хоча ще не досягнуто консенсусу щодо низки богословських проблем між Православ’ям і Католицизмом, однак, ці проблеми впливають на нас, через них наша епоха кидає виклик традиційним моральним цінностям. У ситуації, коли наш секуляризований світ надає їм радикально нового сенсу, Православна та Католицька Церкви захищають традиційні сімейні зв’язки і гідність людини, як образу Божого. Тому я впевнений, що православні й католики можуть знайти форми співпраці, що допоможуть спільно і, отже, більш ефективно реагувати на сучасні виклики. Саме разом ми можемо допомогти людям усвідомити, що традиційними християнськими цінностями є людське життя від зачаття до смерті, сім’я, виховання дітей, єдність та нерозривність шлюбу.
Одним з найбільш актуальних завдань нашої нинішньої міжцерковної співпраці має стати також захист прав християн, переслідуваних на Близькому Сході та в інших частинах світу. Усе частіше до нас доходять тривожні сигнали про випадки дискримінації за релігійною приналежністю, як прояв вандалізму щодо Церкви і насилля щодо християн. Наші Церкви не можуть залишатися байдужими до цих проблем, які стосуються їх безпосередньо. Я вважаю, що розробка спільної стратегії і проведення більш тісної співпраці проти християнофобії якісно змінять ситуацію.
Як могли б виглядати наші спільні дії в сучасній Європі? Чи можлива тут співпраця?
– Якщо говорити про християнську місію у вузькому значенні цього слова, як проголошення Євангелія, створення нових церковних громад, то важко уявити собі таку місійну співпрацю між нами. У православній еклезіології є таке поняття як “канонічна територія” тієї чи іншої Церкви, яка історично має служіння проповідувати Євангеліє в даному регіоні, щоб, як каже Апостол, “не будувати на фундаменті, закладеним кимось іншим” (Рим.15:20). Якщо розуміти християнську місію в широкому значенні цього слова, особливо в сучасному контексті, коли йдеться про необхідність нової євангелізації Європи, я думаю, що цей православно-католицький альянс може повністю набути місійного значення.
Тішить той факт, що в цьому напрямку вже є конкретні спільні праці. Наприклад, з ініціативи Російської Православної Церкви у співпраці з Радою Єпископських Конференцій Європи регулярно відбуваються православно-католицькі зустрічі, що представляють спільне становище наших Церков щодо сучасних проблеми. Перший такий форум відбувся в грудні 2008 року в Тренто, Італія, на тему сім’ї. На другому форумі, який відбувся в кінці минулого року на острові Родос, обговорили питання співпраці Церкви з державою. Плодами кожного такого зібрання є прийняті та опубліковані спільні документи.
Інший хороший приклад: у березні цього року, завдяки узгодженим діям керівництва Російської Православної Церкви та Римо-Католицької Церкви верхня палата Європейського суду з прав людини відкликала раніше прийняте рішення цього Суду про заборону розміщення розп’ять в державних школах Італії. У наслідок апеляції уряду цієї країни, яку підтримали низка європейських країн, а також Росія, Суд визнав, що наявність розп’ять в класних кімнатах не порушує прав людей різних вірувань і є складовою частиною історико-культурної самобутності Італії.
Ці приклади красномовно свідчать про те, що наші спільні зусилля можуть приносити позитивні і важливі результати для майбутньої європейської культури.
Які, на Вашу думку, перспективи для продовження діалогу між Московським Патріярхатом і Конференцією Єпископату Польщі у справі підготовки документу про примирення між польським і російським народами?
– Я вважаю, що ці перспективи є багатообіцяючими. У 2010 році ми створили змішану робочу групу, що складається з представників Російської Православної Церкви та Конференції Єпископату Польщі, з метою підготовки спільної декларації про примирення між народами Росії та Польщі. З цією групою співпрацюють також представники польської Автокефальної Православної Церкви. Маємо здійснити велику працю з підготовки документа, але я сподіваюся, що вона буде доведеною до кінця. Прийняття цього документа сприятиме поліпшенню взаємин між Росією та Польщею як у між церковній площині, так і на міжнародному рівні.
Першого травня Папа Бенедикт XVI залучить до грона благословенних Католицької Церкви Йоана Павла II. Якою є Ваша думка про цього Папу і його роль в історії Церкви і світу?
– Немає жодного сумніву, що Йоан Павло II був одним із найвидатніших пап в історії Католицької Церкви, а також найбільш упливовим релігійним керівником нашого часу. Його послання слухали і цінували мільйони людей в усьому світі, не тільки католики, а також православні, протестанти, англікани, іудеї, мусульмани і навіть атеїсти.
Йоан Павло II був вірним традиційному вченню і моралі. Будучи традиціоналістом, не заперечував гуманізму: навпаки – розвивав універсальний гуманізм, відмінний від своєї атеїстичної версії, був заснований на духовних цінностях. Майбутній Папа боровся з атеїзмом у своїй власній країні – Польщі, і мав велике значення в краху тоталітарних режимів у Східній Європі. Він зробив великий внесок у прийняття віри багатьма тими, хто втратив її під упливом лібералізму і релятивізму, що панували в сучасному західному суспільстві.
Двічі я мав можливість зустрітися з Папою. У січні 2002 року я отримав від Патріярха Московського і всієї Росії Алексія II делікатну місію переказу його послання єпископові Риму, а також усного повідомлення йому про умови, за яких можна було б зустрітися з главою Російської Православної Церкви. На жаль, до кінця Понтифікату Йоана Павла II наші Церкви не змогли домовитися про такі умови і, отже, не відбулася зустріч Папи з Патріярхом.
Ваше Високопреосвященство, чи Ваша любов до музики і праця композитора допомагає в пастирському служінні?
– У житті багатьох людей музика займає важливе місце. Один займається цим професійно, інший просто щасливий почути музику. Музика є особливим способом спілкування між людьми, що допомагає передати ті почуття і переживання, які не можуть бути виражені в словах.
Розвиток музичного слуху і естетичного смаку допомагає пастирському служінню, формує вміння слухати і вслухатися, розрізняти фальшиві тони. Це стосується не тільки мелодії, але і будь-якого контакту з людиною, а також і пастирського. Звичайно, для церковного служіння потрібен певний особливий, внутрішній слух, однак, розвиток звичайного музичного слуху дуже допомагає знайти потрібний тон, налаштувати гармонійний контакт, щоб співрозмовники почали розуміти щось більше, ніж просто слова.
Довідка
Митрополит Волокамський Іларіон (у світі Григорій Алфєєв) народився 24 липня 1966 р. в Москві. Він закінчив середню музичну школу у класі скрипки та композиції, є шановним композитором. Він отримав ступінь доктора філософії в Оксфордському університеті в Англії, є також доктором богослов’я паризького Православного Інституту св. Сергія. З 1995 р. працює у Відділі зовнішніх церковних зв’язків у Москві, з 2009 р. керує Відділом.
З травня 2003 р. був паралельно єпископом Віденським і Австрійським, а також тимчасово очолював Будапештську та Угорську єпархії. 20 квітня 2009 р. був зведений в сан Архиєпископа, а 1 лютого 2010 р. – Митрополита Волокамського.
Войцех Райтер, Католицький Оглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
