Римо-кат.: Св. Христовора Магалланес
св. Йоана з Непомук (довільний спомин)
Греко-кат.: ап. і єв. Йоана Богослова
прп. Арсенія Великого
Римо-католицький календар
Св. Христовора Магалланес
св. Йоана з Непомук (довільний спомин)
Перше читання
Ді 13, 44-52
Читання з Діянь Апостолів
Наступної суботи після промови Павла у синагозі в Антіохії зібралося майже все місто, щоб слухати слово Боже. Побачивши той натовп, юдеї сповнилися заздрощів і перечили словам Павла, і хулили.
Тоді Павло й Варнава, набравшися сміливости, сказали: «Для вас треба було наперед промовляти слово Боже; та коли ви його відкидаєте від себе й уважаєте себе негідними вічного життя, ось ми звернемось до поган. Так бо звелів Господь нам: Я Тебе поставив світлом поганам, щоб Ти був спасінням аж до кінців землі».
Чуючи це погани, зраділи і прославляли слово Господнє, та й увірували усі ті, що були призначені до вічного життя. І ширилося слово Господнє по всій країні.
Але юдеї підбурили побожних і визначних жінок і перших у місті, і ці вчинили гоніння на Павла і на Варнаву та й прогнали їх із землі своєї.
Вони ж, обтрясши на них порох з ніг у себе, пішли в Іконію; учні ж сповнювалися радощами і Святим Духом.
Слово Боже
Псалом респонсорійний
Пс 98(97), 1. 2-3аб. 3вг-4 (П.: пор. 3в)
Земля узріла Спасителя свого
або: Алілуя
Співайте Господеві нову пісню, *
бо Він учинив чуда.
Його правиця і Його святе рамено *
дали Йому перемогу.
Господь явив своє спасіння, *
перед очима в народів явив Він свою справедливість.
Згадав про свою милість і свою вірність *
супроти дому Ізраїля.
Усі кінці землі побачили, *
як наш Бог спасає.
Ликуйте перед Господом, уся земле, *
радійте й веселіться, і псалми співайте!
Спів перед Євангелієм
Йн 6, 63б. 68б
Алілуя, алілуя, алілуя
Слова Твої, Господи, – дух і життя,
у Тебе – слова життя вічного.
Алілуя, алілуя, алілуя
Євангеліє
Йн 14, 7-14
+ Слова Євангелія від святого Йоана
Ісус сказав до своїх учнів:
«Коли б ви Мене пізнали, то й Отця мого пізнали б. Відтепер знаєте Його і бачили».
А Филип Йому: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас».
«Скільки часу Я з вами, – каже Ісус до нього, – а ти Мене не знаєш, Филипе? Хто Мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? Невже не віруєш, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в Мені, – Він творить діла. Тож Вірте мені, що Я в Отці, й Отець у Мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте.
Істинно, істинно говорю вам: Хто в Мене вірує, той так само діла робитиме, що їх Я роблю. А й більші від них робитиме, – бо Я вже йду до Отця мого. І все, що попросите в моє ім’я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім’я».
Cлово Господнє
Греко-католицький календар:
ап. і єв. Йоана Богослова
прп. Арсенія Великого
Ап. – Ді. 29 зач.; 12, 1-11
1. Під ту пору цар Ірод підняв руку, щоб гнобити деяких із Церкви. 2. Він стяв мечем Якова, Йоанового брата. 3. Побачивши, що це подобалося юдеям, він звелів, крім того, ще й Петра схопити; а були дні Опрісноків. 4. Схопивши його, він посадив його у в’язницю і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб стерегли його, бажаючи вивести його перед народ по Пасці. 5. Отож, Петра стерегли у в’язниці, а Церква молилася горливо Богові за нього. 6. Коли ж Ірод намірявся вивести його, Петро, закутий двома ланцюгами, спав тієї ночі, між двома вояками, а сторожі при дверях стерегли в’язницю. 7. Нараз з’явився ангел Господній, і у в’язниці засяяло світло. Він, вдаривши Петра по боці, збудив його, кажучи: «Вставай чимскорше!» І ланцюги впали з рук у нього. 8. Далі сказав до нього ангел: «Підпережися і надінь свої сандалі.» (Петро) зробив так. Знову сказав до нього: «Накинь на себе плащ і йди за мною.» 9. Вийшов Петро й ішов за ним; не знав він, чи це правда, що робив ангел; він думав, що видіння бачить. 10. Минули вони першу варту і другу, і прийшли до залізної брами, що веде в місто; вона сама собою їм відчинилась. Вийшли вони та пройшли одну вулицю, й ангел нараз відступив від нього. 11. Тоді Петро, опритомнівши, мовив: «Тепер я справді знаю, що Господь послав ангела свого і вирвав мене з руки Ірода й від усього, чого очікував юдейський народ.»
Єв. – Йо. 31 зач.; 8, 31-42
31. І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми 32. і спізнаєте правду, і правда визволить вас.» 33. Ті йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв?» 34. Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить – гріха невольник! 35. Невольник не перебуває в домі повсякчас – повсякчас перебуває син. 36. Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні. 37. Знаю, що Авраамові ви по-томки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці. 38. Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька.» 39. Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими – чинили б ви діла Авраамові. 40. Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам. 41. Ви чините діла вашого батька.» «Ми не з розпусти вродились, – кажуть йому ті; один лише Отець у нас: Бог.» 42. А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене.
Ап. – Ап. – 1 Йо. 68 зач.; 1, 1-7.
1. Що було споконвіку, що ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого руки наші доторкалися, про Слово життя, – 2. а життя об’явилось, і ми бачили й свідчимо й звістуємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося, – 3. що ми бачили й чули, звістуємо й вам, щоб і ви мали спільність із нами. А наша спільність – з Отцем і з його Сином Ісусом Христом. 4. І це ми вам пишемо, щоб наша радість була повна. 5. А ось та звістка, що ми від нього чули й звістуємо вам: Бог – світло, й ніякої у ньому темряви немає. 6. Коли ми кажемо, що маємо з ним спільність, а ходимо в темряві, то ми говоримо неправду й не чинимо правди. 7. А коли ходимо у світлі, як він сам – у світлі, ми маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, його Сина, нас очищує від усякого гріха.
Єв. – Йо. 61 зач.; 19, 25-27; 21, 24-25.
25. А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. 26. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить до матері: «Жінко, ось син твій.» 27. А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від тієї хвилі учень узяв її до себе.
24. Це той учень, який оте свідчить і який оте написав, і знаємо, що його свідчення – правдиве. 25. Є багато ще й іншого, що сподіяв Ісус, – та якби оте все поодинці записати, то, гадаю, і самий світ не змістив би написаних книг. Амінь.
фінансово.
Щиро дякуємо!
