Римо-катол.: 21 грудня (додатковий спомин)
Петро Канізій (1521–1597) був голландець за походженням; це перший голландець в ордені єзуїтів. Рідною мовою його прізвище було Де Хондт, тобто «собака», відповідне латинське слово canis стало його іменем. Його вірність Христовій Церкві дорівнює мудрій вірності надійного сторожового пса.
Народився в Неймегені, навчався в Кельні (1536–1546), де зблизився з єзуїтами. Вступив у Товариство Ісуса 1543 року. Провадив глибоку дослідницьку і видавничу діяльність, зокрема видав друком праці св.Кирила Александрійського і Папи Льва Великого. У 1549–1552 роках був ректором Віденського університету, викладав богослов’я. Тричі відмовлявся від єпископства, аби краще служити орденові. У 1556–1569 роках був настоятелем Південно-німецької провінції ордену, постійно їздив з візитаціями, засновував і контролював школи. Завдяки цьому його провінція стала найміцнішим форпостом віри за часів Мартіна Лютера. Канізій був одним з отців Тридентського Собору, ревним захисником віри і Церкви, борцем проти розколу і єресей Реформації. Останні роки життя провів у швейцарському Фрибурзі, де заснував чергову католицьку школу — яка згодом стала основою нинішнього Фрибурзького університету.
Петро Канізій відзначався рідкісною цільністю натури. Зловживання, які були у Церкві, для нього становили не підставу розчаруватись у вірі або дорікати Церкві, а вказівки, в якому напрямку треба працювати. При цьому у своїх працях він зовсім не применшував і не згладжував проблем ані їхнього розміру. Канізій не підтримував ту частину німецької Церкви, яка вважала, що стримати розпад можна шляхом поступок і компромісів.
При цьому він не був обмеженим фанатиком. Умів вислухати і зрозуміти аргументи супротивника, а його полеміка з протестантами була набагато м’якша, ніж інших авторів.
Автор 30 богословських творів. Найвідоміший — «Катехізис» у трьох частинах, через що Канізія нерідко зображають із Катехізисом у руці.
Певною мірою можна сказати, що як життя, так і смерть цього святого були в повному спокої щодо рішень та дій Церкви. Його беатифікаційний процес, розпочатий одразу по смерті, був перерваний на час розпуску єзуїтів Апостольським Престолом у 1773-1814 роках. Однак зрештою діяльність єзуїтів поновилася, як і процес прославлення Петра Канізія. Папа Пій ХІ канонізував його 1925 року і проголосив Учителем Церкви.
В іконографії св.Петра Канізія представляють у сутані єзуїта. Його атрибути: катехізис, розп’яття, молоток, перо.