Греко-католицький календар
Ап. Юди, брата Господнього по плоті
Ап. – Рим. 86 зач.; 4, 4-12.
4. Тому, хто виконує якусь роботу, заробіток рахується не як ласка, але як щось належне; 5. тому ж, хто не виконує, а вірує в того, який оправдує нечестивця, віра його рахується за оправдання. 6. Як то й Давид проголошує щасливим чоловіка, якому Бог зараховує оправдання без діл: 7. «Щасливі ті, яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті. 8. Щаслива людина, якій Господь гріха не порахує.» 9. Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних? Бо ми говоримо: «Віра була зарахована Авраамові як оправдання.» 10. Як же зарахована? Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний. 11. І він прийняв ознаку обрізання, – печать оправдання, через віру, яку мав, бувши необрізаним, щоб бути батьком усіх тих, які вірять, не будучи обрізаними, щоб оправдання було їм теж пораховане; 12. і щоб він був батьком обрізання не лиш обрізаним, але й тим, що ходять слідами віри, яку ще перед обрізанням мав батько наш Авраам.
Ап. – Рим. 86 зач.; 4, 4-12.
4. Тому, хто виконує якусь роботу, заробіток рахується не як ласка, але як щось належне; 5. тому ж, хто не виконує, а вірує в того, який оправдує нечестивця, віра його рахується за оправдання. 6. Як то й Давид проголошує щасливим чоловіка, якому Бог зараховує оправдання без діл: 7. «Щасливі ті, яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті. 8. Щаслива людина, якій Господь гріха не порахує.» 9. Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних? Бо ми говоримо: «Віра була зарахована Авраамові як оправдання.» 10. Як же зарахована? Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний. 11. І він прийняв ознаку обрізання, – печать оправдання, через віру, яку мав, бувши необрізаним, щоб бути батьком усіх тих, які вірять, не будучи обрізаними, щоб оправдання було їм теж пораховане; 12. і щоб він був батьком обрізання не лиш обрізаним, але й тим, що ходять слідами віри, яку ще перед обрізанням мав батько наш Авраам.
Ап. – Юд. 77 зач.; 1, 1-10.
1. Юда, слуга Ісуса Христа, брат Якова, покликаним, любим у Бозі Отці і збереженим Ісусові Христові: 2. хай милосердя, мир і любов вам примножиться! 3. Любі, докладаючи всієї пильности написати вам про наше спільне спасіння, вважаю за конечне написати вам, щоб заохотити вас боротися за віру, раз назавжди передану святим. 4. Бо до вас просмикнулись деякі люди, що були здавна призначені на засуд: безбожні, які благодать Бога нашого обертають на розпусту й відрікаються від нашого єдиного Владики і Господа Ісуса Христа. 5. Я хочу нагадати вам, – хоч знаєте все, – що Господь, визволивши людей з Єгипетського краю, згодом віддав на погибель тих, які не вірували. 6. І ангелів, що не зберегли свого достоїнства, а полишили власне житло, зберіг у кайданах вічних, під темрявою, на суд великого дня. 7. Так само Содом і Гомора з сусідніми містами, – які, подібно до них, віддались були розпусті й кинулися за іншим тілом, – лежать як приклад, скарані вічним вогнем. 8. Одначе і ці також в маячінні бруднять тіло, нехтують Божою владою і зневажають величчя. 9. І тоді, як сам архангел Михаїл, змагаючись із дияволом і сперечаючись із ним про тіло Мойсея, не наважився винести зневажливого суду, а сказав: «Нехай тебе Господь судить», – 10. то ці зневажають те, чого не знають; а що, немов та нерозумна звірина, з природи знають, -те їх погубляє.
Єв. – Йо. 48 зач.; 14, 21-24
21. Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об'явлю себе.» 22. Юда ж – не Іскаріотський – мовить йому: «Господи, що таке сталося, що не світові, а нам ти себе об'явиш?» 23. Ісус же озвався до нього, кажучи: «Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло. 24. А хто мене не любить, той і слова мої не береже. І слово, яке ви чуєте, не моє, лише Отця, який послав мене.
фінансово.
Щиро дякуємо!
