The power of будь ласка
Кожного ранку в маршрутці я залишаю комусь на пам’ять парочку «будь ласка» й «перепрошую». Починається завжди однаково: удар у плече й купюра, яку тобі тицяють в обличчя. Взявши дві гривні, я простягнув їх жінці, що сиділа попереду: «Я перепрошую, передайте, будь ласка». Жінка в сірому пальті взяла в мене купюру й тицьнула комусь наступному, промовивши тоном настільки ж відсутнім, як і вираз її обличчя: «Передайте». Як зворушливо: вона не передала далі мої «перепрошую» й «будь ласка». Залишила...