Втілення Слова

[img:1:4] «Щось наша вчителька каже «Що» так, наче вона з села». (З діалогу в сільській школі).

Солодше не буває – буває «мЬякше»

Минулого літа я побачив таке оголошення: «Пригощяємо солоденьким. Дівчат які співають рідною мовою. Пригощяємо солоденьким». Нижче ручкою хтось виправив «я» на «а» , та дописав: «Якою мовою?!!» Таки дійсно, рідною може бути будь-яка мова, а от супер-новітній правопис, це явище, яке заслуговує на особливу увагу. Адже слова на кшталт: «чЮвак, ти чЯй будеш, щЬо скажеш?» – почути не рідкість. Причин такої вимови є кілька:

«Їзик» другого сорту

У країні рад (де зовсім ніхто і ні з ким не радився), проводилась русифікація. Згідно програми
"зближення та злиття мов" із словників усували суто українські слова, котрі замінювали на синоніми
більш схожі до "старшобратинських", а якщо таких не було, то створювались нові слова. Згідно цих словників,
які мали нормативний характер, кілька десятиліть редагувалися тексти. Заміна відбувалася довго, поступово,
і, як показав час, – надійно. Невдовзі створилося щось схоже на нову мову, а на всьому, що не піддавалось
змінам ставилося тавро "западенського", або "канадсько-діаспорного".
От лише досі ніяк второпати не можу, чому то мій дідусь Гнат, який все життя прожив на
Вінниччині, ніколи не розповідав про те, як там воно у Канаді…

Комунізму вже немає і ніхто діток у школах не змушує розмовляти на перервах та «політінформаціях»
по-понеділках на «всєсаюзнам язикє». Зате нині в гігантському книжковому супермаркеті на питання,
де тут україномовна література, продавець-консультант покаже шафку (1 шт.), а збоку така ж – в ній
книжки англійською (теж 1 шт.).

До тями не можу взяти один факт. Чому при дресируванні собак найчастіше можна почути такі команди:
«Лєжать!», «Взять!», «Сідєть!»… Звідки взялося переконання, що собаки інакше не зрозуміють?

«Маде ін ненаше» – слова

Русифікація призвела до глибокої закомплексованості україномовних, яка в свою чергу вела до авторусифікації:
ті, хто не цілком переходив на іншу мову (щоб на неї перейти, її спершу треба вивчити), починали використовувати
не так суто російські, як т.зв. «городські слова», приміром: «спічьки», «свадьба», «Дєнь раждєньія». Таких слів
не впихали навіть найпідступніші совкові нормативні словники.

«Маде ін ненаше» ІІ – вимова

Комплекси – велика сила. Це стосується не лише використання певних слів, але й вимови. Такі слова як «хочу»
потрапляли під немилість: виявляється, це звучить «по-сільському», тож слід говорити «хочЬю». Слово
«чуєш» теж краще замінити словом «чЮїш». Тоді буде звучати «по-городському», «по-модньому».

Я зовсім не вважаю, що всі, хто пом’якшує тверді шиплячі, роблять це спеціально,
через комплекси, моду, або безграмотність. Якщо навіть диктори на телебаченні та радіо вимовляють
«щЬоб» та «чЬому» (і ніхто їх за безграмотність у вимові не звільняє), чому ж дивуватися,
якщо інші за ними повторюють.

Шляхи усунення защЬоканості звичайної, білої, степової:

На відміну від багатьох мов, де одне пишеться, а читається інше і то зовсім мало схоже на написане,
українська вирізняється прямотою: як пишеться, так і читається. Але схоже, цей принцип починає діяти
у зворотньому напрямку: як вимовляється – так і пишеться. Тому пропоную включити до алфавіту нові літери,
які б поєднували літери ЧЬ, ЩЬ, та ЧЮ.

Є й інші варіанти. Тим, хто не хоче щЬокати, пропоную використовувати твердий знак:
«ЧЪувак ти чЪай будеш? ЧЪомусь так холодно. ЩЪо скажеш?»

Маємо кілька варіантів: прийняти в алфавіт літери ЧЬ, ЦЬ та ЧЮ, або, щоб зберегти вимову – Ъ.
Є ще третій варіант – ніяких нових літер в алфавіт не приймати (ми ще з тими, які є до
путя не розібралися), але залишити в спокої цю дивакувату модність/безграмотність і не пом’якшувати
там, де не пом’якшується.

Сусід постраждав

Я особисто нічого проти російської, як мови, не маю, російська теж сильно постраждала від горе-разГаварівальніків.
Мені шкода і її, бо майже фізично боляче чути деякі звуки, яких в російській просто не існує. В російській мові
літера«г» вимовляється як українська «ґ», але ніколи як «г», а тому можна лише «разҐаварівать». Всі інші варіанти
з українською «г» в російських словах це ненавмисне або спеціальне калічення мови.

Духовність вимови

Може з’явитись питання, а до чого ці мовно-вимовні роздуми в релігійному часописі? Яке це має значення? А значення є і воно дуже велике. Ми, люди, інакше, як через слова порозумітися не можемо. Навіть Всемогутній Бог звертається саме за допомогою слова. Більше того, Він себе з ним ототожнює: «І Слово стало тілом, і оселилося між нами» (Ів 1, 14а). Друга Особа Божа називає себе Словом і приходить на землю, стає людиною і звертається до нас нашою людською мовою, щоб ми могли розуміти Бога. Шанування мови, це шанування не лише літер та звуків, а також самого Бога.