По порядку про віру і пандемію
Море, хвилі, свіжий вітер. Так собі дивишся вдалечінь, десь за виднокрай, далеко-далеко, на роки вперед. Не обертаєшся. Приблизно пам’ятаєш, із ким ти в одному човні, то що ж на них дивитися?
Аж раптом вітер зривається, й ось уже хвилі заливають цю посудину, щогла тріщить, а ти навіть не чуєш власного крику. Тоді обертаєшся і шукаєш поглядом Його, єдину надію. А Він... спить! Як же добре ми сьогодні можемо зрозуміти апостолів!
Давайте тепер про все по черзі.
Бог, який спить
Звідки в цьому світі зло? Чому добрий Бог допускає злі речі? Чи Йому байдуже, коли ми гинемо?
Мабуть, варто...
27 Березня, 16:57
2191
Погляд