Душу — Богові, життя — Вітчизні, а честь — нікому: пантеон лицарської слави в жовківському костелі
Солон, мудрий правитель Афін, сказав колись: «Судити про людину можна тільки після її смерті». Життя може бути тихим, мирним та спокійним, але тільки завершення життєвого шляху може підвести риску під усіма складовими людського характеру та людської долі. «Дорога в очах Господа смерть святих Його!» — це уривок зі Святого Письма. Недарма християнська традиція шанує пам’ять святого в річницю його смерті — підкреслюючи, що кінець життя є ознакою завершення життєвої битви, ознакою перемоги та тріумфального в’їзду до замку небесного Царя. І цей завершальний акорд життєвої симфонії часто буває...