Так можна назвати не лише давнє волинське місто Острог, а й острозький храм Успіння Пресвятої Діви Марії (на фото).
Ця католицька святиня – чи не єдина в світі, зведена за кошти князя, ціле життя вірного Православній Церкві: Федора Острозького. Храм пережив сторіччя – війни, розпад імперій, періодичні гоніння вірних. Цього року відновлена парафія Успіння Пресвятої Діви Марії буде святкувати своє 20-річчя.
Князь Федір задумав будівництво римо-католицького храму та домініканського монастиря у 1440-1442 рр., і небезпідставно. На Флорентійському соборі 1439 року єпископи Західної і Східної Церков спробували возз’єднатися, а митрополит Київський Ісидор став кардиналом і легатом Святішого Отця. Він з двома домініканцями 1440 р. прибув до Острога, проголошуючи унію, – це і вплинуло на князя Острозького.
Перший храм 1443 р. знищили татари. Тоді спалили ціле місто. Через подальшу татарську навалу домініканці залишили знищену святиню, і близько 1490 р. вона занепала. Лише 1582 р. князь Василь Костянтинович Острозький, київський воєвода, підняв храм з руїн і віддав дієцезіальним священикам, забезпечив фундацію (с.Лючин) і запросив сюди першого настоятеля – о. Войцеха Бежановського з Кракова.
Потім настоятелем був о. Войцех Вітковський. Він володів старослов’янською, знав літературу Православної Церкви, любив і збирав книги, займався історією краю. Фундатором святині стала 1624 р. Анна-Луїза Ходкевич, храм освятив єпископ Луцький Станіслав Лубенський. Потім на храм чекала розбудова, пізніше – пограбування, реставрації, пожежі, перебудови. Сучасного вигляду храм Успіння Пресвятої Діви Марії набув лише 1897 р.
За часів ІІ Світової тут був склад зерна, 1948-го храм віддали вірним. В 1948-1958 рр. сюди доїжджав вірний апостол Христа в Радянському Союзі – о. Серафим Кашуба OFM Сap. Йому 1958 р. заборонили служити, а всі католицькі храми Волині постановили закрити. На урочистість Божого Тіла 1960 р. радянська влада в Острозі відібрала у вірних ключі від храму. Вночі зняли хрест. Пізніше в святині розмістили дитячу спортивну школу.
Відродження прийшло 1989 р. 27 вересня, після тяжких поневірянь, вірним разом з настоятелем о.Антонієм Андрущишиним вдалося зареєструвати парафію. Як свідчать парафіяни, вони ввійшли в розграбовану, понівечену, частково зруйновану святиню. З часом тут служили оо.Владислав Чайка, Мартин Страхановський, Андрій Щіслович, Ян Цеп.
Нині святиня потребує термінових реставраційних робіт. Спроба реставрації даху за державний кошт (хоча бляху надали парафія та меценати) закінчилася гірко. В РВ УМВС треба тепер доводити, що ТзОВ «Вежа», яке мало проводити ремонтно-реставраційні роботи, не виконало зобов’язань. Не легше й від конфліктів на національному та релігійному ґрунті, що час від часу виникають в Острозі. Останній лист до редакції «КВ» о. Вітольд-Йосиф Ковалів закінчує так: «Чому після багатьох років переслідування і приниження, але й після кільканадцятьох років відносного спокою, жменька острозьких католиків, яку я очолюю, не може спокійно дивитися в майбутнє?.. Дуже сердечно прошу молитися в нашому намірі про витривалість у цих випробуваннях».
фінансово.
Щиро дякуємо!
